– З’явилася інформація про те, що у НІР буде створено Центр клінічних досліджень. Розкажіть, будь ласка, докладніше
– Зараз у НІР, у різних відділеннях інституту проходить близько 70 клінічних досліджень. Задіяні в них команди дуже досвідчені, але ця робота йде як додаткове навантаження і, на жаль, часто не набираються пацієнти лише тому, що не вистачає робочих рук.
Наша ідея: створити Центр клінічних досліджень, де вони проходитимуть за участю лікарів. Це буде їхня додаткова робота, але у спеціально відведений час.
Ми недавно повернулися з Ізраїлю. Там, незважаючи на 100% страховку, яка покриває навіть таргетну терапію, та високий рівень медицини, всі пацієнти з онкологічними захворюваннями (особливо якщо це III–IV стадія раку) проходять через клінічні дослідження, якщо підходять під критерії.
Не приховуватимемо, що за клінічне дослідження платить фармацевтична компанія, яка розробляє новий препарат. І ці засоби абсолютно легальні, та не мають жодного відношення до гаманця пацієнта. З цих грошей оплачується робота команди – за них лікарю не буває соромно. Мені як лікареві дуже імпонує те, що я при лікуванні пацієнта не залежу від його матеріального становища. У нас, на жаль, пацієнти часто лікуються, тільки коли вони мають гроші.
Крім того, ми хочемо запозичити іноземний досвід, щоб пацієнти, які заходять на лікування в НІР, одразу отримували інформацію про те, які клінічні дослідження зараз йдуть.
Це дуже важко усвідомлювати, що ти не зміг вилікувати рідну людину, бо в тебе немає грошей.
– Людина, яка чує діагноз «рак», у першу хвилину взагалі не знає, куди йому йти. А лікарі не завжди говорять про клінідослідження. Де про них можна дізнатись?
– Ми хочемо, щоб у Центрі лікарі працювали за сумісництвом. І щоб був окремий персонал, який займатиметься виключно клінічними дослідженнями. У нас щотижня відбуваються клінічні розбори, наради із завідувачами відділень. І якщо з’являється новий протокол лікування, його презентуватимуть.
Як це відбувається в інших клініках, де я працювала? Там, де підключені МІСи (Медичні інформаційні системи – авт.), лікар, який приймає пацієнта, вводить нозологію в діагноз та отримує інформацію автоматично про клінічні дослідження, які зараз відбуваються. І запропонувати участь у клінічних дослідженнях пацієнта – його обов’язок.
– Ви не боїтеся опору з боку пацієнтів? У суспільстві повно страхів перед дослідженнями
– Не нав’язати, а саме запропонувати. І це буде вибір пацієнта, за яким протоколом лікуватися. Така у нас ідея.
У новому Центрі будуть координатори, які відстежують пацієнтів, які заходять на лікування. Вони працюватимуть із лікарями, доноситимуть інформацію. Адже у нас не всі пацієнти потрапляють до відділень. Багато хто зупиняється на рівні консультативної поліклініки: їм ставлять діагноз і відправляють лікуватися за місцем проживання. І можливо саме серед них є ті, хто потенційно міг би підійти для клінічних досліджень.
Насправді у НІР дуже багато пацієнтів. До нас їдуть з усієї України. Моя велика мрія – створення загальної бази. Було б добре знати, де проводяться клінічні дослідження, бо потрібного пацієнту може не бути у нас, але воно може бути в Одесі чи Дніпрі. И мне хочется, чтобы это было обязанностью врача говорить об этом. Це шанс видужати, продовжити жити. І це шанс для сім’ї жити з розумінням того, що вони все зробили для свого близького. Це дуже важко усвідомлювати, що ти не зміг вилікувати рідну людину, бо не маєш грошей.
Є правило: хіміотерапією займається хіміотерапевт, а хірургією – хірург
– Де Центр буде знаходитися?
– Зараз він перебуває у поліклініці НІР. У планах – будівництво окремого приміщення. Є правило: хіміотерапією займається хіміотерапевт, а хірургією – хірург. У нас зараз так не виходить. Ми в процесі реконструкції та наше відділення хіміотерапії також. Тому ми змушені у хірургічних відділеннях давати хіміотерапевтичне лікування. А після реконструкції ми матимемо велике хіміотерапевтичне відділення, а можливо, що й два, де відбуватимуться і клінічні дослідження. В ідеалі, коли пацієнт приходить, йому потрібно поставити діагноз і надати на вибір варіанти лікування. Перший – це стандартний, із тим держзабезпеченням, яке у нас є. Або протокол із лікуванням, яке необхідно оплатити самому. Або участь у клінічному дослідженні.
– Скільки потрібно персоналу, щоб забезпечити роботу такого центру?
– Складно сказати. Усе залежить від фази клінічного дослідження. Якщо це I чи II, то там більше роботи. Якщо ж III, то персоналу потрібно менше.
Зараз є різні структурні рішення: десь лікар-дослідник робить сам усе, починаючи від скринінгу до завершення дослідження. У цьому випадку до його обов’язків входить і ведення документації, і замовлення таксі, кур’єрів, які забирають зразки крові, та відправлення різних препаратів. На мій погляд, це нераціональне використання часу та ресурсів, тому що лікар повинен займатися пацієнтами. Тому в клінідослідження потрібні координатори, які беруть участь безпосередньо в лікуванні, а займаються супроводом пацієнта. Потрібні фармацевти, які можуть видавати потрібні препарати. Командна робота дозволяє проводити більше клінідосліджень.
– Чи є підтримка держави цього проекту? Від НСЗУ, МОЗ?
-Справа в тому, що нам ця підтримка не потрібна. Від МОЗ необхідне лише погодження протоколів., тобто фармкомпанії, які займаються моніторингом клінічних досліджень, подають пакет документів на розгляд, і якщо вони йдуть за процедурою, то ніхто не проти. Тому нам зовнішня допомога не потрібна. Фінансування відбувається окреме. До речі, частина коштів, спрямованих на клінідослідження, надходить на покращення інфраструктури в лікарні. Ми можемо придбати необхідне обладнання.
– Як пацієнти можуть дізнатися про клінічні дослідження?
На сайті та від лікарів. Від пацієнтів, пацієнтських організацій. Сарафанне радіо ніхто ж не скасовував.
– Як ми вже говорили, у нас у країні є упередження проти клинодосліджень. Як його можна подолати?
Лише комунікаційно. Лікарі повинні зі свого боку пояснювати, що це не «випробування на кроликах», що це все абсолютно законно. Що так відбувається у всіх цивілізованих країнах світу. І потрібні, звісно, відгуки пацієнтів, тому що люди, які проходили самі, розуміють вартість лікування. Крім онкологічних клінідосліджень є безліч інших, і пацієнти, які вже відчули на собі дію інноваційних препаратів, потім шукають інші дослідження за своєю нозологією.
Я вже говорила, що зараз у НІР проходить близько 70 клінідосліджень. Але це дуже мало. Це лише 10–15% від наших можливостей. Ми були в Ізраїлі, так там у клініці у колег проходить 2500 клінідосліджень. У нас же идет только 500 новых исследований в год на всю страну. А має бути 2500 на рік із урахуванням кількості населення.
Мене тішить, що під час досліджень повністю виключається людський фактор
– Від чого залежить участь у клінідослідженнях медустанови?
Насамперед, від наявності персоналу, який готовий це робити. Потім від відповідного обладнання та приміщень. Звичайно, всі хочуть досвідчених дослідників, але був час, коли я сама брала команди «з нуля» і навчала їх усьому. У НІР багато досвідчених лікарів, які вже багато років це роблять.
Мене тішить, що під час досліджень повністю унеможливлюється людський фактор. І ми як дослідники зовсім не впливаємо на вибір, хто в групі отримуватиме лікування за протоколом, а хто – новий препарат.
– У будь-якому разі людина отримує або протокольоване лікування, або інноваційне. Адже “пустишки” немає?
Плацебо зараз дуже рідко використовують. І лише тоді, коли немає аналога. Наприклад, є препарат, який новий зовсім і його порівнювати нема з чим, і тільки тоді дозволяється плацебо. У онкології це не етично. Буває, що пацієнтам рекомендується лише спостереження, але при цьому розробляється новий препарат для лікування. Тоді можливо, що одні спостерігаються, а інші отримують інноваційний препарат. Але ніхто в групах не знає, що отримує.
– Які складнощі можуть бути?
Наша головна складність – це донести інформацію до пацієнтів, пояснити, що це не «досліди на кроликах». Мене пацієнти часто питають, чи могла б я рекомендувати це рідним. Так, я б рекомендувала. Пацієнти до нас їдуть з усієї України, і ця інформація має доноситись до всіх. Я хочу не лише залучити пацієнтів, а й лікарів до участі. Клінічні дослідження дадуть поштовх до розвитку НІР: лікарі зможуть спробувати працювати з надсучасними препаратами, а пацієнти – отримають інноваційне лікування.
Використані фото з facebook Оксани Сівак та Shutterstock/FOTODOM UKRAINE
