Сфера застосування
Цитологічні дослідження (від грец. kytos – вмістилище, клітина і logos – слово, вчення) дають уявлення про структуру клітин і особливості хімічних процесів, що відбуваються в них. Залежно від того, з якою метою проводять аналіз, у зразку біоматеріалу оцінюють клітинний склад та його кількісні зміни, наявність сторонніх включень (наприклад, амілоїду та кристалів), а також патогенних мікроорганізмів (бактерії, віруси, гриби). Але, мабуть, основним завданням аналізу залишається виявлення якісних змін клітин, що говорять про їхню малігнізацію (лат. malignus – шкідливий, згубний), тобто. набуття ними злоякісних властивостей. Саме тому цитологічні дослідження насамперед застосовують в онкології, щоб виявити ракові клітини, оцінити ступінь та характер їх морфологічних (структурних) змін, а також визначити ефективність хіміо- та променевої терапії.
Як правило, цитологічний аналіз займає значно менше часу, ніж, скажімо, гістологічне дослідження. В екстрених випадках, наприклад, під час хірургічних операцій, він проводиться невідкладно, що називається на місці. Крім того, він відносно дешевий. Завдяки цьому саме цитологічні дослідження найчастіше призначають при профілактичних оглядах та у масових скринінгових програмах, що дозволяють виявити ракові захворювання на ранніх стадіях. З цією метою аналіз на цитологію призначають і гінекологи. В акушерстві та гінекології цитологічні дослідження також часто застосовують для вивчення гормональних порушень, перебігу вагітності, ступеня зрілості плода та ін. У хірургічній практиці за допомогою цитологічного дослідження визначають характер ексудату, ефективність обробки ранової поверхні та динаміку процесу загоєння ран. Крім того, існують критерії цитологічної діагностики хвороб крові, деяких захворювань шлунка та нирок, сечостатевих органів, суглобів та ін.
Цитологічні дослідження (від грец. kytos – вмістилище, клітина і logos – слово, вчення) дають уявлення про структуру клітин і особливості хімічних процесів, що відбуваються в них. Залежно від того, з якою метою проводять аналіз, у зразку біоматеріалу оцінюють клітинний склад та його кількісні зміни, наявність сторонніх включень (наприклад, амілоїду та кристалів), а також патогенних мікроорганізмів (бактерії, віруси, гриби). Але, мабуть, основним завданням аналізу залишається виявлення якісних змін клітин, що говорять про їхню малігнізацію (лат. malignus – шкідливий, згубний), тобто. набуття ними злоякісних властивостей. Саме тому цитологічні дослідження насамперед застосовують в онкології, щоб виявити ракові клітини, оцінити ступінь та характер їх морфологічних (структурних) змін, а також визначити ефективність хіміо- та променевої терапії.
Як правило, цитологічний аналіз займає значно менше часу, ніж, скажімо, гістологічне дослідження. В екстрених випадках, наприклад, під час хірургічних операцій, він проводиться невідкладно, що називається на місці. Крім того, він відносно дешевий. Завдяки цьому саме цитологічні дослідження найчастіше призначають при профілактичних оглядах та у масових скринінгових програмах, що дозволяють виявити ракові захворювання на ранніх стадіях. З цією метою аналіз на цитологію призначають і гінекологи. В акушерстві та гінекології цитологічні дослідження також часто застосовують для вивчення гормональних порушень, перебігу вагітності, ступеня зрілості плода та ін. У хірургічній практиці за допомогою цитологічного дослідження визначають характер ексудату, ефективність обробки ранової поверхні та динаміку процесу загоєння ран. Крім того, існують критерії цитологічної діагностики хвороб крові, деяких захворювань шлунка та нирок, сечостатевих органів, суглобів та ін.
Як проводять аналіз?
Матеріал для цитологічного дослідження одержують різними способами. Клітини виділяють з біологічних рідин, а також зіскобів або змивів з поверхні внутрішніх органів (наприклад, шийки матки) або шкіри (у тому числі виразок, ерозій та ран). Для дослідження кісткового мозку, ліквору, кіст, пухлин, суглобів проводять пункцію: роблять прокол і беруть зразок рідкого вмісту порожнинних утворень за допомогою шприца. Зразки тканин внутрішніх органів отримують за допомогою ендоскопічної біопсії, а під час хірургічних операцій беруть відбитки тканин з поверхні свіжих розрізів.
Отримані зразки наносять на предметне скло, при необхідності фарбують їх або фіксують за допомогою формаліну та спирту, а потім вивчають методами мікроскопії. Останнім часом у клінічну практику також увійшов метод рідинної цитології. Спочатку препарат поміщають у пробірку з рідиною, що володіє консервуючими та стабілізуючими властивостями, що сприяє утворенню суспензії, в якій клітини зразка розподілені рівномірно, а потім переносять його на предметне скло. У ході цитологічних досліджень застосовують весь арсенал сучасної мікроскопії: від вивчення живих клітин під традиційним світловим мікроскопом до надвисоковольтного та кріоелектронного методів.
Найпопулярніший тест
Найбільш поширеним цитологічним аналізом є ПАП-тест, або дослідження клітинного матеріалу з фарбуванням Папаніколау, який широко застосовується для виявлення патологічних змін в клітинах шийки матки і цервікального каналу. Ще 1928 року грецький генетик Георгіос Папаніколау представив науковому співтовариству метод виявлення раку на безсимптомної стадії. Він розробив особливу щіточку для взяття мазка та спосіб фарбування клітин, який дозволяє отримувати різний колір ядра та цитоплазми, а також ідентифікувати внутрішньоцитоплазматичні включення та структуру ядра клітини. У 1939 році мазок Папаніколау, для стислості названий ПАП-тестом, увійшов до клінічної практики. Він дозволяє виявити ранню онкопатологію у 95% випадків. Завдяки цьому тесту до кінця XX століття смертність від раку шийки матки знизилася у 14 разів.
Цитологічне дослідження з забарвленням мазків Папаніколау застосовують для виявлення атипії клітин епітелію шийки матки, характерної для дисплазій і раку. ПАП-тест дозволяє визначити характер патологічного процесу (запальний, реактивний, злоякісний) та встановити стадію дисплазії шийки матки:
I – клітинних змін не виявлено;
II – є кілька аномальних клітин з ознаками запалення;
III – виявлено трохи локально згрупованих атипових клітин, що мають аномалії у будові ядра або цитоплазми;
IV – є чітка картина злоякісних трансформацій невеликої кількості клітин;
V – досить багато змінених клітин, що свідчить про наявність онкологічного процесу.
Згідно з міжнародними стандартами перший ПАП-тест проводиться через три роки після початку статевого життя або у віці 21 року. Потім один раз на рік. Якщо протягом трьох років поспіль його результати не виявляють змін у будові клітин шийки матки, тест проводять раз на 2-3 роки до 65 років. Після 65 років виконання ПАП-тесту можна припинити за умови, що всі попередні результати були негативними. Крім того, додаткові цитологічні дослідження шийки матки проводяться, якщо жінка планує вагітність, часто змінює сексуальних партнерів, входить у клімактеричний період, збирається використовувати внутрішньоматкову спіраль та ін. Гінеколог також може призначити ПАП-тест, якщо під час огляду бачить патологічні зміни (колір, структура) шийки матки.
Точність, чутливість, специфічність
Точність цитологічного аналізу великою мірою залежить від виду досліджуваного матеріалу. Найнадійніші результати метод дає щодо мазків з шийки матки. Але тут його чутливість становить середньому 94%, тобто. у 6% випадків тест дає хибнонегативні результати. Ця похибка збільшується, якщо йдеться про дослідження мазків-відбитків молочної залози, лімфатичних вузлів, щитовидної залози, яєчника та м’яких тканин. Діагностика раку за допомогою цитологічного методу особливо важка при високодиференційованих пухлинах або новоутвореннях, що мають виражений фіброзний компонент. До того ж, цей метод не дозволяє повністю виключити наявність метастазів. І це специфічність методу, тобто. його здатність не видавати хибнопозитивних результатів за відсутності хвороби, досить висока. Вважається, що вона наближається до позначки 99%. Іншими словами, виявлення у мазку злоякісних клітин у поєднанні з видимими анатомічними змінами дозволяє встановити діагноз. Однак варто врахувати, що деякі лікарські препарати (наприклад, гормони чи цитостатики) можуть змінювати стан клітин та впливати на результати аналізу. Точність цитологічного дослідження залежить також від правильного забору матеріалу, умов зберігання зразка та, звичайно, кваліфікації та практичного досвіду цитолога. У будь-якому разі, якщо результат аналізу викликає сумнів, то призначають повторне цитологічне чи гістологічне дослідження.
