Причини та різновиди
Пароніхія, або навколонігтьова панариція, викликається проникненням патогенних мікроорганізмів в проксимальну (центральну) нігтьову складку або латеральний (бічний) валик, розташований з краю нігтьового ложа.
Найчастішою причиною цього захворювання є невдало зроблений манікюр, можливо саме тому пароніхії частіше з’являються у жінок, ніж у чоловіків. Втім, воротами для інфекції також може послужити будь-яка інша травма нігтя і тканин, що оточують його: удар, поріз або укол нестерильним предметом, а також задирки, тріщини шкіри тощо.
Іноді пароніхія має характер професійного захворювання. Вони часто з’являються у людей, руки яких тривалий час перебувають у воді або піддаються впливу несприятливих факторів, наприклад, високих температур і хімікатів (лугів, кислот тощо). Ризик цього захворювання підвищує наявність цукрового діабету, порушень периферичного кровообігу, а також звичка обкушувати нігті та шкіру навколо них.
Прийнято виділяти дві форми пароніхій:
Гостра пароніхія, яка з’являється досить швидко і має чітку локалізацію. Як правило, вона пов’язана з пошкодженням тканин, що оточують ніготь, і подальшим інфікуванням рани золотистим стафілококом (Staphylococcus aureus). Іноді запальний процес можуть бути залучені бактерії Streptococcus pyogenes, а у любителів тягнути пальці в рот – бактерії Eikenella corrodens, які є нормальними мешканцями слизової оболонки порожнини рота.
Хронічна пароніхія, що розвивається повільно, часто рецидивує та має властивість переміщатися з нігтя на ніготь.
Її причиною найчастіше стає грибкова інфекція Candida albicans, рідше вірус простого герпесу або мікст-інфекція з грибків, вірусів і бактерій.
Можливі ускладнення пароніхії
Діагностика пароніхії не становить труднощів. Пошкоджена область червоніє, набрякає і стає болісною. Зазвичай запалення торкається одного боку нігтьового ложа, але, якщо його вчасно не вилікувати, інфекція може поширитися і зайняти всю нігтьову фалангу пальця. У поодиноких випадках запалення поширюється на сухожилля, суглоби, кісткову тканину, але найнебезпечнішим ускладненням цього захворювання є гнійний процес, про розвиток якого зазвичай говорить поява пульсуючого болю, зміна кольору шкіри характеру запаленої області.
Лікування гнійних пароніхій вимагає обов’язкової консультації лікаря, призначення антибіотиків, а в деяких випадках – хірургічного втручання, яке зводиться до розрізу та дренування. Інакше пароніхія може ускладнитися абсцесом, флегмоною, остеомієлітом, сепсисом.
Для профілактики необхідно уникати:
- Використання інструментів для манікюру без дезинфекції.
- Впливи хімічних та фізичних подразників.
- Зайвої вологості та сухості рук.
Лікування пароніхій
Неускладнену пароніхію можна лікувати теплими солоними ваннами спиртовими компресами. На стадії інфільтрації та набряку уражену ділянку рекомендується 3–4 рази на день обробляти ацетатом алюмінію, тетраборатом натрію (розчином бури), стрептоцидовою або іхтіоловою маззю, хлоргексидином чи йодом.
У складніших випадках лікування доповнюється антибактеріальними препаратами, ефективними проти грампозитивних бактерій. Для перорального прийому препаратами вибору є антибіотики пеніцилінового ряду (наприклад, амоксицилін у поєднанні з клавулановою кислотою), а при алергії на них – цефалоспорини першого покоління або протимікробні засоби інших фармакологічних груп. Їх часто призначають разом із місцевими антибактеріальними препаратами, рідше – зі стероїдами. Лікування хронічної пароніхії потребує застосування місцевих, а іноді й системних протигрибкових препаратів (кетоконазол, ітраконазол або флуконазол). У всіх випадках безрецептурні аналгетики можуть допомогти полегшити біль.
