Перикардит та міокардит
Перикардит – це набряк та подразнення перикарду, тонкої мішкоподібної тканини, що оточує серце. Головним симптомом цього захворювання є біль у грудях, зумовлений тертям шарів перикарду один об одного. Зазвичай такий біль відчувається гострим або колючим, однак у деяких людей він може бути ниючим та тупим. При перикардиті біль відчувається за грудиною та може поширюватися на плече та шию. Він значно посилюється при кашлю, глибокому вдиху або ж у лежачому положенні та слабшає, коли людина трохи нахиляється уперед. Іншими ознаками перикардиту можуть бути набряки ніг та живота, кашель, втома та слабкість, не дуже висока температура, тахікардія або ж прискорене серцебиття та задишка у положенні лежачи.
Міокардитом називають запалення міокарда, чи серцевого м’яза, яке часто виникає через вірусні, бактеріальні чи грибкові інфекції, а також загальні запальні захворювання. На ранній стадії міокардиту людина може не відчувати жодних симптомів або ж скаржитися лише на легкій біль у грудях, прискорене або неритмічне серцебиття та задишку. Згодом біль та ядуха посилюються, ускладняється дихання, підвищується температура, з’являються симптоми лихоманки, набряки ніг (щиколоток і стоп). Міокардит знижує здатність серця перекачувати кров та зумовлює аритмію.
Проте усіх цих симптомів людина може і не відчути, адже міокардит і перикардит зазвичай минають самі по собі, без жодного лікування. Проте невеликий ризик переходу цих захворювань у хронічну форму або ж розвитку серйозних ускладнень, зокрема, пошкодження серцевого м’яза, серцевої недостатності, інсульту, серцевого нападу та тампонади серця все ж таки виключати не можна.
Діагностика та лікування
Рання діагностика перикардиту та міокардиту важлива для запобігання довгостроковому ушкодженню серця та розвитку ускладнень, тому будь-яка підозра на ці захворювання вимагає консультації лікаря. Під час обстеження він має послухати тони серця. Наприклад, перикардит дає специфічний звук, що називається шумом тертя перикарда. Лікар також може призначити одне або декілька спеціальних досліджень:
- Аналізи крові, щоб знайти ознаки серцевого нападу, запалення та інфекції.
- Електрокардіограму (ЕКГ), яка показує електричні ритми серця і може виявити нерегулярне серцебиття.
- Рентгенограму грудної клітки, що фіксує зміни у розмірі та формі серця.
- УЗД серця, що дає змогу оцінити його роботу у динаміці та побачити скупчення рідини.
- Комп’ютерну томографію (КТ), яка допомагає виключити інші причини раптового болю в грудях, такі як легенева емболія або розшарування аорти.
- Магнітно-резонансну томографію серця (МРТ), що може виявити потовщення, запалення або інші зміни у перикарді чи міокарді.
Перикардит та міокардит у легкій формі часто не потребують жодного лікування. У більш важких випадках лікар може призначити безрецептурні болезаспокійливі препарати, протизапальні засоби, кортикостероїди, наприклад преднізолон. При міокардиті, особливо якщо він супроводжується нерегулярним серцебиттям, зважаючи на супутні захворювання, також призначають ліки, що знижують ризик утворення тромбів, діуретики, антигіпертензивні препарати тощо.
У тяжких випадках, які, на щастя, доволі рідкісні, або ж при розвитку ускладнень перикардит і міокардит потребують госпіталізації та інтенсивного лікування в умовах стаціонару.
Результати наукового дослідження
Зв’язок між розвитком перикардиту або міокардиту та вакцинацією не спостерігався під час клінічних випробувань, скоріш за все, через недостатню кількість їхніх учасників. Це доволі рідкісні ускладнення вакцинації, і серед десятків тисяч людей, які брали участь у дослідженнях вакцин, вони не зачепили жодної особи. Але коли вакцини проти COVID-19 почали поширюватися у всьому світі і кількість людей, які отримали щеплення сягнула мільйонів, перикардит та міокардит були відмічені як можливі ускладнення. Подальші дослідження підтвердили зв’язок між цими захворюваннями та вакцинацією від COVID-19, що спонукало багатьох відмовитися від неї. Проте чи варта ця обережність ризику захворіти на коронавірус та отримати ускладнення від інфекції? Це питання деякий час лишалось відкритим.
Щоб точно оцінити ризики перикардиту та міокардиту після щеплень від COVID-19, група британських дослідників під керівництвом Оксфордського університету провела відповідне дослідження, що стосувалося різних вакцин. Вчені проаналізували дані рекордної кількості людей – 38 млн осіб віком від 16 років. Вони вивчали показники госпіталізації або смерті від міокардиту, перикардиту та серцевої аритмії протягом 1–28 днів після вакцинації або позитивного результату тесту ПЛР на COVID-19.
Виявилося, що вакцинація проти COVID-19 вакцинами Moderna, Pfizer/Biontehc та Oxford-AstraZeneca дійсно підвищує ризик розвитку запалення серцевого м’яза та тканин довкола нього. Особливо часто поствакцинальний перикардит та міокардит спостерігаються у молодих чоловіків віком до 40 років, які отримали дві дози вакцини Moderna. За підрахунками вчених, на 1 мільйон осіб, вакцинованих першою або другою дозою Moderna, припадає 6–10 додаткових випадків міокардиту. Вакцина Pfizer/Biontehc зумовлює лише один додатковий випадок, а Oxford-AstraZeneca – два.
Проте навіть порівняно з вакциною Moderna інфекція COVID-19 значно частіше спричиняє рідкісні серцево-судинні ускладнення. Якщо на 1 млн вакцинованих осіб фіксується не більше 10 додаткових випадків міокардиту через щеплення, то на 1 мільйон осіб, інфікованих COVID-19, таких випадків не менше 40.
Отже, вакцинація залишається найбезпечнішим способом запобігти коронавірусній інфекції, а також одному із її можливих ускладнень – запаленню серцевого м’яза чи тканин довкола нього.
Інфекція небезпечніша за щеплення
Захворювання на COVID-19 є небезпечнішим за вакцинацію, якщо поглянути на нього з точки зору не лише перикардиту та міокардиту, а й впливу на нервову систему. Наприклад, британські вчені встановили, що неврологічні ускладнення також значно частіше виникають під час зараження коронавірусом, ніж після вакцинації.
Проаналізувавши анонімні медичні записи більш ніж 32 млн осіб по всій Англії, вони порівняли ймовірність неврологічних захворювань протягом 28 днів після позитивного результату тесту ПЛР на COVID-19 чи отримання першої дози вакцин Oxford-AstraZeneca та Pfizer-BioNTech. Дослідники виявили підвищений, але все ж таки низький ризик розвитку синдрому Гійєна-Барре та паралічу Белла після першої дози вакцини Oxford-AstraZeneca, а також підвищений, але низький ризик геморагічного інсульту після першої дози вакцини Pfizer-BioNTech. Зараження COVID-19 набагато частіше спричиняє неврологічні ускладнення, ніж будь-яка вакцина. Наприклад, протягом 28 днів після позитивного тесту на SARS-CoV-2 було зафіксовано 145 додаткових випадків синдрому Гійєна-Барре на 10 млн осіб, тоді як серед тих, хто отримав вакцину Oxford-AstraZeneca, кількість таких випадків становила 38 на 10 млн.
Discussion about this post