Лідирують інфекції
Найчастіше причиною почервоніння очей є інфекції: бактеріальні, вірусні чи грибкові. Особливо високим є ризик інфікування очей при їх травмах, хронічних захворюваннях, цукровому діабеті, імунних порушеннях в організмі, аномаліях зору, синдромі сухого ока, після офтальмологічних операцій та маніпуляцій.
Серед збудників інфекційно-запальних захворювань очей лідирують бактерії: пневмокок, патогенний стафілокок і стрептокок, синьогнійна паличка. Хламідії виявляють у 10-30% хворих, гонокок – майже у 6%. У 15% випадків спостерігаються змішані бактеріальні інфекції. Серед численного сімейства вірусів запалення оболонок очей найчастіше викликають адено-, ентеро- та герпесвіруси. Але ізольовані вірусні інфекції очей трапляються рідко. Як правило, до вірусів досить швидко приєднується бактеріальна патогенна мікрофлора.
Кон’юнктивіт та інші «іти»
Мікроорганізми можуть вражати всі відділи ока, але найчастіше (майже 70% випадків) запальний процес зачіпає кон’юнктиву – зовнішню слизову прозору оболонку. Вона покриває внутрішню поверхню повік, передню поверхню ока та видиму частину склери за винятком рогівки. Її запалення (гострий кон’юнктивіт) проявляється вираженим почервонінням очей, набряком повік, відчуттям стороннього тіла або піску в очах. Вже через кілька годин після інфікування з’являється слизово-гнійне відділення, яке може призводити до склеювання вій і країв повік після сну. Зазвичай, процес починається в одному оці, а потім поширюється на інший. Особливо небезпечні гонорейні кон’юнктивіти (гонобленнорея), оскільки без адекватного лікування інфекція швидко поширюється на всі відділи ока і може призвести до втрати зору. Гонококовий кон’юнктивіт новонароджених вважається найбільш небезпечною формою запалення кон’юнктиви очей.
Менш бурхливо протікає хламідійний кон’юнктивіт, який зазвичай є ознакою генералізованого хламідіозу. У таких пацієнтів спостерігається помірне почервоніння (гіперемія) кон’юнктиви та утворення на ній фолікулів, мізерне відокремлюване з очей. Подібна симптоматика при грибкових кон’юнктивітах. Їх характерні тривалий перебіг і неефективність антибактеріальної терапії. Грибкові ураження очей нерідко розвиваються у пацієнтів із генералізованим кандидозом та імунодефіцитними станами. Аденовірусні кон’юнктивіти часто супроводжуються респіраторними катаральними симптомами та збільшенням регіонарних лімфовузлів. Ентеровірусні інфекції з ураженням органу зору нерідко протікають як “кишковий” грип.
Двостороннє почервоніння очей, рясна сльозотеча, свербіж та припухлість повік характерні для алергічних кон’юнктивітів. Найчастіше винуватцями є пилок рослин, косметика, парфумерія, а також побутові алергени, у тому числі пір’я з подушок та шерсть тварин. Як правило, у таких пацієнтів поразка очей поєднується з іншими проявами алергозів: ринітом, бронхіальною астмою, висипаннями на шкірі. Найчастіше симптоми алергічного кон’юнктивіту значно зменшуються після припинення контакту з алергеном.
Поряд з кон’юнктивітом можливий розвиток блефариту – запалення країв повік. При цьому виникають легкий свербіж, почервоніння повік, їх набряк та потовщення. Буває, що в кутах очей накопичується гнійне відділення, посилено випадають вії. При затяжному перебігу захворювання на повіках виникають лусочки сірого кольору (лускатий блефарит), або виразки і кровоточиві ділянки (виразковий блефарит).
Запалення повік розвивається не тільки при локальних інфекціях очей, а й при себореї, алергічних дерматозах, захворюваннях органів травлення, хронічному тонзиліті та синуситі, гельмінтозах. Блефарит може бути проявом паразитарного захворювання шкіри – демодикозу (використовується також термін демодекозу). Його викликають мікроскопічні кліщі роду Demodex.
“Червоні” очі характерні також для кору. Вірус кору потрапляє в організм через верхні дихальні шляхи та кон’юнктиву. Він викликає як поширене запалення оболонок очей, а й виражену світлобоязнь. Іноді саме непереносимість яскравого світла у пацієнтів із почервонінням очей та грипоподібними симптомами дозволяє запідозрити цю інфекцію ще до появи характерних висипів на шкірі.
Рідко (близько 5% випадків) почервоніння очей буває зумовлене запаленням рогової оболонки або кератитом. Рогівка – це найбільш опукла передня прозора частина очного яблука. Її поразка найбільш небезпечна, оскільки в групі запальних захворювань очей саме кератити нерідко призводять до зниження гостроти зору та сліпоти. Запідозрить кератит можна за наявності у пацієнта так званого рогівкового синдрому: світлобоязні, сльозотечі та блефароспазму. У таких випадках необхідно якнайшвидше звернутися до офтальмолога для обстеження та виключення виразки рогівки.
Почервоніння склер очей (склерить) у більшості випадків свідчить про системне захворювання. Крім гіперемії, при склеритах пацієнтів може турбувати сильний тупий біль у очних яблуках, болючість при дотику до них, нечіткість зору та погана переносимість яскравого світла. Особливо часто зустрічається так звана ін’єкція склер, коли на них видно переповнені кров’ю судини, і ми говоримо, що «очі налиті кров’ю». Так буває при артеріальній гіпертензії, порушеннях мозкового кровообігу, тяжких інфекційних захворюваннях з високою температурою тіла та інтоксикацією (грип, тиф та ін), ревматичних ураженнях та колагенозах.
До уваги хворих
На жаль, далеко не завжди пацієнти з почервонінням очей звертаються до офтальмолога. Багато хто з них самостійно, навіть без консультації провізора, закапують у вічі судинозвужувальні, протимікробні чи протизапальні засоби. Це може призвести до зміни перебігу захворювання та серйозних порушень зору.
Збереження гіперемії очей більше 2-3 діб – привід звернутися до фахівця. Окрім безпосереднього огляду, офтальмологи проводять додаткові інструментальні, цитологічні та мікробіологічні дослідження. При підозрі на системні захворювання призначають біохімічні та імунологічні аналізи крові, ультразвукові дослідження, комп’ютерну томографію та ін.
При почервонінні очей, незалежно від причини цього симптому, важливо дотримуватись простих правил гігієни для попередження інфекційних ускладнень. Потрібно стежити за чистотою рук, користуватися одноразовими носовичками. Для протирання кожного ока за потреби або після закапування препарату слід використовувати окремий чистий одноразовий ватний тампон. Якщо одночасно хворіють кілька членів сім’ї, а флакон з краплями очей не має крапельниці, знадобляться індивідуальні очні піпетки. При закопуванні крапель безпосередньо з флакона не можна торкатися його наконечником до ока.
Доцільно попереджати клієнтів аптек про ризик розвитку побічних дій судинозвужувальних очних крапель із симпатоміметиками (тетризоліном, нафазоліном) при тривалому застосуванні. Їх можна використовувати протягом 2-3 днів як симптоматичне засіб при гіперемії очей, пов’язаної з їх роздратуванням димом, пилом, хлорованою водою або перевтомою. Більше тривале застосування таких препаратів повинно бути узгоджене з лікарем.
Discussion about this post