У другому під’їзді мого будинку в Бучі на Тарасівській живе лікарка-терапевт Ірина Язова – струнка, граційна мама трьох дітей. Іра не з тих, хто знімав відео на фоні танків чи руїн, пацієнтів, яких вона врятувала, але я вважаю, що вона заслуговує на нагороди та медалі. 5.03. 5.03. Пораненого сусіда принесли до нашого будинку (тягнули його, до речі, мій чоловік та Алекс Тітов, друг нашої сім’ї).
Володимир живе у другому під’їзді, а 5 березня просто вирішив відвідати рідних у сусідньому ЖК «Континент» та о 15.00 повертався додому. Декому з рашистських снайперів це не сподобалось, і вони у нього вистрілили: влучили в ноги, прострелили кістки.
З 15.00 до 18.00 Володимир лежав просто на дорозі біля нашого будинку, повз проходили танки. Спочатку він думав: «хоча б не наїхали». Ближче до 18:00 став думати, що краще б уже переїхали, аби терпіти цей біль. Але потім його забрали сусіди, перенесли до під’їзду.
Чотири дні Володимир пролежав у під’їзді нашого будинку, а Іра – звичайний лікар-терапевт, не хірург, не військовий лікар – перев’язувала його, знеболювала, десь роздобувала ліки. Мій чоловік, у той вечір, коли його притягнув, просто зараз швидка не забере поранених, то він не доживе до ранку.
Але Володимир дожив і до ранку, і до евакуації за кілька днів – бо Іра була поруч, вона його лікувала, доглядала, рятувала.
Паралельно Іра приймала пологи. Так сталося, що жінка на 9 місяці вагітності залишилася в нашому будинку. І так сталося, що її дитина вирішила народитися на 12-й день війни, коли в Бучі не було ні електрики, ні води, ні газу, ні бригади акушерів… Нічого не було. Але була Іра. Пологи вона не приймала жодного разу, але в процесі ніхто про це не здогадався. Для породіллі вона була самим втіленням впевненості, і ніхто окрім неї самої не знав, як їй було страшно тієї ночі. А раптом асфіксія чи обвиття пуповиною? А раптом розрив та втрата крові?! Дякую дизайнерці Наталі Карась, що взяла на себе найнезавиднішу, але найвідповідальнішу частину процесу.
Разом акушерська експрес-бригада нашого будинку (лікарка-терапевт, дизайнерка, домогосподарка) зустріли маленьку Алісу на цьому світі. Вона народилася в темряві та холоді пошкодженого будинку, але все пройшло добре. Через кілька днів і матір, і дитину евакуювали. Про маму Алісу пізніше написали провідні портали країни. Іра каже, що зараз би зраділа будь-якому повідомленню від них, адже її руки першими прийняли дитину на цьому світі.
На Іриних руках були й інші діти: родина з Ірпеня, яка вирішила евакуюватися автомобілем через Бучанський залізничний переїзд, але саме там її зупинили орки, повернули назад і почали стріляти по авто. Поцілили в людей на задньому сидінні: жінці на виліт прострелили гомілку, її півторарічна донька отримала глибоке поранення в ногу. Ці люди завернули на нашу Тарасівську, їх прийняли в дім незнайомі люди на нашій вулиці, Іра перев’язала, дала знеболювальні, роздобула десь антибіотики.
Фішка в тому, що Іра не вбачає у своїх діях чогось надзвичайного. Вона просто робила те, що вважала за необхідне на той момент – була вірною клятві Гіппократа, допомагала тим, хто цього потребував. Руками таких людей, які не задумуючись, виконують свій обов’язок, і досягають великих перемог. Пишаюся своєю сусідкою. І упевнена, що такими, як наша Іра Язова, має пишатися країна.
