Стафілокок: золото, яке не блищить

Якщо «друг» нам зовсім не друг

Зараження немовляти стафілококом може статися ще в утробі матері, якщо порушена проникність плаценти, або під час пологів – через навколоплідні води та пологові шляхи. І тут захворювання виявляється відразу, протягом перших 2–3 днів. У новонародженого “золото” (патогенний золотистий стафілокок – Staph. aureus) часто виявляють у носі, на пуповині, навколо заднього проходу та у промежині, у шкірних складочках. Це єдине природне місце існування стафілокока, а поодинокі колонії в мазку зі зіва або в калі – норма. Не впадайте в паніку: колонізація – ще не інфекція, адже через неушкоджені шкіру та слизові оболонки стафілокок проникнути не може.

Але буває, що малюка виписали з пологового будинку здоровим, і згодом на його шкірі з’являються бульбашки, наповнені прозорою жовтуватою рідиною, яка трохи пізніше каламутніє. Через кілька днів у дитини підвищується температура, її лихоманить. Лікар робить висновок: «Стафілокококова інфекція». Звідки?

Не звинувачуйте відразу пологовий будинок. Кількість мікроорганізмів на шкірі дорослого сягає сотень мільйонів. З золотистим стафілококом мирно уживаються 90% населення. Ось і уявіть, якому випробуванню піддається організм малюка щоразу, коли поруч з нею з’являється незнайомець зі своїми мікробами.

Можливо, у самої мами і у когось із домочадців чи гостей є гнійничкове захворювання шкіри, або хтось часто хворіє на ангіну, страждає на кон’юнктивіт? Такі люди є джерелами інфекції. Зараження патогенним стафілококом може відбуватися під час тілесного контакту через ранки на шкірі малюка, з харчовими продуктами, через слизові оболонки дихальних шляхів. Часто вхідними воротами для інфекції стає пошкодження шкіри при пітниці (червоні вузлики або цятки), що з’являється при перегріві тіла.

Багатоликий і небезпечний

Золотистий стафілокок небезпечний для немовляти через «незрілість» його імунної системи – токсини і ферменти, що виділяються бактерією, можуть викликати загальний шок, гемоліз, ураження всіх органів і систем, у тому числі серця і центральної нервової системи. Найбільш важкі форми інфекції спостерігаються у недоношених дітей, які страждають на вроджену гіпотрофію (хронічний розлад харчування плода), алергічний діатез, а також у перенесли травму при пологах і дітей з імунодефіцитними станами. Таких форм є кілька:

Синдром Лейнера (десквамативна еритродермія) починається з появи ділянок еритеми у місцях природних згинів, на сідницях, у промежині, а надалі – на тулубі та кінцівках. Почервоніла шкіра стає вологою, випіт разом з епітеліальними клітинами перетворюється на великі сірувато-білі жирні лусочки, які легко відпадають; на місці виникають нові. Захворювання зазвичай триває довго та ускладнюється ураженням травного тракту, дихальних шляхів. Цей синдром розвивається за вродженому порушенні фагоцитозу, тобто первиному імунодефіциті.

Синдром Ріттера (стафілококовий синдром обвареної шкіри, ексфоліативний дерматит) проявляється набряклістю шкіри та появою на ній великих бульбашок. Збільшуючись у розмірах, вони лопаються. Шкіра відшаровується великими пластами у області уражених ділянок, а й у місцях зовні незмінених – майже всьому тілі, включаючи долоні, стопи, слизові оболонки рота, носа і повік. Прогноз у цьому разі несприятливий.

Флегмона новонароджених виникає іноді в перші дні і починається із запального процесу підшкірно-жирової клітковини з явищами некрозу. Почервоніння на шкірі грудей, спини, попереку, крижів пізніше багряніють, збільшуються, перетворюючись на гнійники без чітких країв; пошкоджена шкіра стоншується і відшаровується, температура тіла «підскакує» до 39 ° С і вище.

Омфаліт протікає своєрідно: краї пупкового кільця злипаються через підвищену вологість, сама ж пупкова ранка покривається сухою скоринкою, при знятті якої з’являються серозно-гнійні або кров’яні виділення. І в цьому випадку у малюка можливі підвищення температури тіла та блювання. Інфекція може потрапити до пупкових судин з подальшим розвитком гепатиту, абсцесів печінки, сепсису.

Принципи лікування

Якими б не були форми прояву інфекції, хворого малюка необхідно негайно госпіталізувати, адже може виникнути загроза його життю. При поширеній стафілококовій інфекції призначається антибактеріальна терапія. Потім лікування коригують залежно від результатів аналізів на визначення чутливості бактерій до різних ліків.

Щоправда, сучасний стафілокок зовсім не той, що був раніше. У «боротьбі за виживання» із новітніми антибіотиками він виробив захист – метицилінрезистентність. Якщо в лабораторному «паспорті» стафілокока є позначка про стійкість до метициліну, це означає, що він дуже небезпечний, тому що йому не страшні ніякі антибіотики. Цей штам бактерій позначається MRSA.

Дивовижна його «винахідливість» у захисті від антибіотиків: стафілокок виробляє особливий фермент, що руйнує деякі бета-лактамні антибіотики пеніцилінового ряду, а при зіткненні з тетрацикліном навіть змінює склад своєї стінки, внаслідок чого вона стає непроникною для цього препарату. Тому останнім часом ставка робиться на комбіновані антибактеріальні засоби з інгібіторами бета-лактамаз (з клавулановою кислотою, сульбактамом) та імунотропні (антистафілококовий імуноглобулін, людський імуноглобулін), що допомагають організму справлятися з інфекцією. Застосовуються також стафілококовий анатоксин та аутовакцина, що виготовляється з виділеної у пацієнта хвороботворної культури та захищає його від власних мікробів.

Профілактика – найважливіше

Зараження можна уникнути. Для цього існують прості, але дієві та способи:

• Ретельний догляд за шкірою дитини. Обов’язкові щоденні купання, огляд та туалет шкіри у «проблемних місцях». Якщо з пупкової ранки на 6-7 день сочиться сукровична рідина, то загоєння проходить повільно. Без консультації педіатра не обійтись.
• Стрижка нігтів. Вона потрібна! Адже іноді гнійнички розташовуються на краю нігтьового валика, і якщо не оглядати пальчики і не стригти нігті, бульбашки можна просто не помітити. Неприпустима поява задирок – на їхньому місці з’являються гнійнички.
• Грудне вигодовування. Це найкращий спосіб профілактики інфекцій та алергії. Навіть якщо у матері почався мастит, ВООЗ наполягає на обов’язковому годуванні дитини грудьми за відсутності гнійних виділень та за умови, що у молоці не виявляються патогенні мікроорганізми (за даними бактеріологічного дослідження).
• Обмеження контактів зі сторонніми. «Знайомити» малюка з родичами та друзями припустимо лише з кожним окремо (але без тискання та поцілунків) і лише після того, як малюкові виповниться хоча б місяць. Так ви заодно продовжите свято та надовго збережете відчуття радості.

Наталка КУЦАК