ТОРЧ-інфекції: небезпечний «букет»

Токсоплазмозу легко запобігти

Це захворювання спричиняє умовно-патогенний внутрішньоклітинний паразит Toxoplasma gondii. Основне джерело інфекції – кішки. Зараження токсоплазмозом може статися при спілкуванні з пухнастими вихованцями або харчовим шляхом при вживанні термічно недостатньо обробленого м’яса, сирої води, молока або яєць.

Токсоплазми дитині через плаценту передаються тільки якщо жінка інфікувалася під час вагітності або менш ніж за півроку до неї. Гострий токсоплазмоз новонароджених зазвичай розвивається при зараженні плода незадовго до народження. Хвороба протікає з високою температурою тіла, висипаннями,збільшенням лімфовузлів, печінки, селезінки, жовтяницею, що наростає, ураженнями міокарда, легенів і мозку. При своєчасному адекватному лікуванні можливе повне одужання. Природжений хронічний токсоплазмоз у дітей раннього віку частіше розвивається при попаданні збудників в організм плода наприкінці другого або на початку третього триместру вагітності. Найбільш характерні гідроцефалія, судоми, кальцинати в головному мозку, запалення судинної та сітчастої оболонки очей.

За статистикою, токсоплазми заражаються до 5-7% майбутніх мам. Чим раніше це відбувається, тим вищий ризик вельми небажаних наслідків для плода, але тим менша ймовірність того, що він взагалі буде інфікований. І навпаки, можливість передачі інфекції ембріону при зараженні вагітної в третьому триместрі зростає до 60-80%, а ризик його важких уражень знижується. Найбільш небезпечний токсоплазмоз у перші 12 тижнів вагітності – ймовірна загибель плода або розвиток патології, що важко протікає, у дитини. У таких випадках жінці часто пропонують зробити аборт.

Токсоплазмоз відноситься до захворювань, які легко попередити, дотримуючись елементарних правил гігієни. Якщо в сім’ї є кішка, то вагітним небажано контактувати з нею, а прибирання у квартирі слід проводити у гумових рукавичках.

Ступені ризику краснухи

Як дитяча інфекція краснуха зазвичай протікає без тяжких ускладнень. Найбільш типові її симптоми – дрібноточковий висип, що з’являється одночасно на обличчі, тілі, кінцівках, і збільшення лімфовузлів, особливо потиличних. А ось при зараженні у початковий період вагітності краснуха фатально небезпечна для плода. Її вірус найчастіше вражає нервову та серцево-судинну систему ембріона, призводячи до вад розвитку, глухоти та сліпоти, тому в таких випадках краснуха є показанням до переривання вагітності. У другому або третьому триместрі це захворювання менш небезпечне, але можливе відставання дитини у зрості, неврологічні порушення, гепатит, міокардит. При зараженні на останньому місяці вагітності малюк може народитись з проявами інфекції, яка зазвичай протікає без тяжких наслідків.

Сімейство герпесвірусів

Серед представників сімейства герпесвірусів найнебезпечніші для майбутньої дитини цитомегаловірус(CMV, ЦМВ) та вірус Епштейна – Барр (ЕБВ, EBV). ЦМВ-інфекція частіше носить латентний характер із невизначеними нечіткими симптомами. Для її маніфестних форм характерні збільшення та запалення слинних залоз – сіалоаденіт, пневмонії, менінгоенцефаліт, збільшення печінки та селезінки.

Первинне зараження цим вірусом під час вагітності може призвести до внутрішньоутробної загибелі плода, до вродженої інфекції, каліцтв та вад розвитку. Інфікування малюка відбувається і при пологах, коли він проходить через родові шляхи матері, при годівлі грудьми та безпосередньому контакті, але в таких випадках хвороба протікає легко та піддається терапії.

Первинна цитомегаловірусна інфекція на ранніх термінах вагітності є показанням до аборту. Але якщо жінка заразилася раніше, а під час вагітності відбулося загострення інфекції, то ризик тяжких уражень плода невисокий і достатньо буде пройти лікування.

За результатами досліджень, проведених у пологових будинках та клініках Києва, ЦМВ поступається своїми лідируючими позиціями серед причин внутрішньоутробного інфікування вірусу Епштейна – Барр. Найбільш вивчене захворювання, яке він викликає, – це інфекційний мононуклеоз, для якого характерні висока температура тіла, збільшення лімфатичних вузлів, печінки та селезінки, ураження слизових оболонок порожнини рота та носоглотки, а також поява в периферичній крові особливих лейкоцитів – атипових мононуклеарів. Хронічний перебіг ЕБВ-інфекції нерідко розвивається у пацієнтів із зниженим імунітетом. Головні її ознаки – тривала субфебрильна температура тіла (довше півроку), слабкість, пітливість, біль у м’язах та суглобах, утруднене носове дихання, запаморочення, порушення сну, зниження пам’яті, уваги та інтелекту, емоційна лабільність. Як правило, ці симптоми супроводжуються збільшенням лімфовузлів, печінки та селезінки. Можливий розвиток пневмонії, гепатиту, пригнічення активності кісткового мозку. При вродженій ЕБВ-інфекції майже у 80% випадків розвивається гіпоксія ЦНС, у половини таких дітей – енцефаліт, у 20% – множинні вади розвитку.

Інша інфекція, обумовлена ​​вірусами простого герпесу1 та 2 типів (ВПГ, HSV), у дорослих часто проявляється ураженням слизових оболонок та шкіри. Улюблене місце ВПГ-1 – особа, а ВПГ-2 – статеві органи. Інфікування новонароджених нерідко відбувається під час проходження через родові шляхи. Тому при загостренні генітального герпесу за 2-4 тижні до передбачуваних пологів рекомендується кесарів розтин. Природжена герпетична інфекція розвивається при проникненні ВПГ через плаценту або висхідним шляхом при генітальному герпесі третьому триместрі вагітності. Вона може протікати без типових пухирцевих висипань та виявлятися менінгоенцефалітом, гепатитом, пневмонією, ураженням шлунково-кишкового тракту.

Лабораторна діагностика

Обстеження на ТОРЧ-інфекції бажано проводити всім майбутнім мамам. При плануванні вагітності воно рекомендується подружжю не менше ніж за три місяці, а жінці – ще й повторно, вже в період очікування появи малюка. Зазвичай починають з аналізів крові на ВІЛ(HIV), сифіліс(RW), гепатитВ (HBs-антиген) та С (HCV).

Потім досліджують кров на специфічні антитіла класів IgM та IgG до основних ТОРЧ-інфекцій. Наявність високого рівня специфічних IgG за відсутності IgM говорить про те, що жінка вже раніше контактувала зі збудниками того чи іншого захворювання, у неї сформувався імунітет до них і загрози для майбутньої дитини практично немає. IgM характерні для первинного інфікування чи загострення хронічної інфекції. За невисоких або негативних показників специфічних IgG та наявності відповідних IgM рекомендується подальше обстеження на активність збудників. Якщо ж у крові не виявлено IgM та IgG проти ТОРЧ-інфекцій, вагітні повинні повторювати дослідження на специфічні IgM кожен триместр, щоб не пропустити момент інфікування, при якому дуже високий ризик ураження плода.

При підозрі на токсоплазмоз призначаються додаткові тести на IgА до токсоплазми, а також на ДНК токсоплазм у крові та сечі методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Для виявлення активності герпетичних інфекцій знадобиться визначення методом ПЛР ДНК вірусів у крові, а для цитомегаловірусу та вірусу Епштейна – Барр – ще у слині та сечі. Виявлення антитіл IgM до збудника краснухи у жінок у першому триместрі вагітності потребує вирішення питання про її переривання. У сумнівних випадках аналіз рекомендується повторити через 7–14 днів на підтвердження наростання рівня імуноглобулінів. Відсутність захисних IgG до вірусу краснухи – серйозний ризик захворювання. Якщо жінка тільки планує вагітність, слід вирішувати питання її термінової вакцинації від даної інфекції. При цьому слід враховувати, що вагітність є небажаною протягом трьох місяців після вакцинації.

Для виявлення хламідій та інших збудників захворювань, що передаються статевим шляхом, робляться зіскрібки з уретри та цервікального каналу на ДНК збудників.

Особливості терапії

Лікування ТОРЧ-інфекцій проводиться при первинному інфікуванні та загостренні хронічного процесу (якщо активність збудника лабораторно підтверджена). Обсяг терапії та вибір препаратів залежить від того, вагітна жінка чи ні.

Для лікування гострого токсоплазмозу за відсутності вагітності застосовують піриметамін у комбінації з сульфадоксином; доксициклін, хлорохін, метронідазол, сульфаніламіди, антибіотики групи макролідів. Препарати призначають циклічно курсами по 5-7 днів. Вагітним при гострому токсоплазмозі рекомендується тривалий прийом спіраміцину. При хронічному токсоплазмозі основу терапії складають імуномодулятори, вітаміни та загальнозміцнюючі засоби.

Активні форми інфекцій, зумовлені ВПГ, ЦМВ та ЕБВ, є показанням до призначення протигерпетичних препаратів ацикловіру та валацикловіру. Залежно від ступеня тяжкості інфекції їх призначають per os або парентерально. Використовуються також індуктори ендогенного інтерферону, рекомбінантні інтерферони, специфічні імуноглобуліни та імуномодулятори. Вагітним жінкам одночасно проводиться терапія, спрямована на збереження вагітності.

Використані фото Shutterstock/FOTODOM UKRAINE