Потрапити у пастку восьминога
“Розбите серце” – це зовсім не метафора. Синдром такоцубо (від японського – “пастка восьминога”), також відомий як стресова кардіоміопатія, або синдром “розбитого серця”, вперше був описаний у 1900 році. Він характеризується раптовим тимчасовим ослабленням серцевого м’яза, в результаті чого верхівка лівого шлуночка роздмухується, тоді як його основа залишається вузькою, створюючи форму, що нагадує пастку японського восьминога, від якого порушення і отримало свою назву.
При синдромі «розбитого серця» у пацієнтів несподівано з’являються біль у грудях та задишка, а ЕКГ показує зміни, характерні для переднього інфаркту міокарда. Протікає так по-різному. За сприятливих результатів функція лівого шлуночка самостійно відновлюється протягом двох-трьох місяців і пацієнти повертаються до норми. Однак у деяких випадках цей синдром призводить до серйозних серцевих нападів і навіть смерті.
Активність мигдалеподібного тіла
Вважається, що синдром «розбитого серця» викликають епізоди серйозного емоційного розладу (наприклад, смерть близької людини), які призводять до підвищення крові катехоламінів і переважно адреналіну. Однак нова робота вчених з Дослідницького центру серцево-судинної візуалізації при Массачусетській лікарні загального профілю та Гарвардської медичної школи (Бостон, США) показує, що «розбити серце» може і хронічний стрес, що виникає за роки до появи такоцубо синдрому*.
Вчені проаналізували дані 104 пацієнтів, які проходили сканування мозку у Массачусетській лікарні загального профілю у період з 2005 по 2019 рік з різних причин. Їхній середній вік становив 68 років, 72% з них були жінки. У 41 людини, включеної в дослідження, розвинувся синдром такоцубо, у 63 – цього не сталося. З’ясувалося, що пов’язана зі стресом підвищена нейробіологічна активність у мигдалеподібному тілі відіграє важливу роль у розвитку синдрому розбитого серця і навіть може передбачити час його виникнення.
Відомо, що мигдалеподібне тіло – це частина мозку, яка контролює емоції, мотивацію, навчання та пам’ять, а також бере участь у керуванні вегетативною нервовою системою та регулює роботу серця. І як показало дослідження, у людей, у яких згодом розвинувся синдром такоцубо, пов’язана зі стресом активність цієї зони мозку при скануванні була вищою, ніж у тих, хто уникнув захворювання. Крім того, чим сильніше людина реагувала на стрес, тим вищий був у нього ризик розвитку синдрому такоцубо. У 15% пацієнтів з найвищою активністю мигдалеподібного тіла синдром «розбитого серця» зареєстрували протягом року після сканування, тоді як у пацієнтів з меншою активністю мигдалини він розвинувся через кілька років.
Всі засоби хороші
Ці результати є додатковим доказом несприятливого впливу хронічного стресу на серцево-судинну систему, кульмінацією якого може стати розбите серце. Тому, якщо ви потрапили в пастку хронічного стресу, слід постаратися його знизити за допомогою медикаментозних, так і немедикаментозних засобів, наприклад, фізичних вправ, медитації, йоги, арома-і психотерапії. Не варто нехтувати жодним із перелічених, та й будь-яких інших альтернативних методів для того, щоб знайти той, який допомагає саме вам. Це не тільки зробить ваше життя комфортнішим, але й принесе значну користь серцево-судинній системі.
