Вірус повернувся до Китаю
Сьогодні Китай боретьсяз найгіршим спалахом COVID-19 з початку пандемії. Загальна кількість випадків зросла до 733 000, що майже в 9 разів більше, ніж у 2020 році. Таке зростання захворюваності фахівці пов’язують зі штамом Омікрон, який (нехай і в дещо видозміненому вигляді) таки дістався цієї країни.
Нагадаємо, що Китай став єдиною країною світу, якій вдалося повністю згорнути перший спалах епідемії. Завдяки дуже жорсткому карантину, епіднагляду, масовому тестуванню та ізоляції контактних осіб, лише за три місяці (з кінця січня по травень 2020 року) крива захворюваності різко змінила свій напрямок і незабаром країна дійшла показника «нуль-COVID», за якого фіксувалися лише поодинокі випадки захворювання, як правило, завезені з-за кордону.
Проте вберегтися від Омікрона, який має значно більшу трансмісивність, Китаю не вдалося. Цієї весни захворюваність на COVID-19 знову почала різко зростати, майже в 9 разів перевищивши показники першої хвилі.
Нуль-COVID та економічна катастрофа
У відповідь на цю загрозу уряд Китаю знову застосував вже перевірену ним стратегію та ввів жорстокий карантин. Його безкомпромісна рішучість усунути інфекції позбавила мільйони людей можливості працювати. Суворі обмеження, що охоплюють місто за містом, змушують фабрики та підприємства закриватися, іноді на тижні, зокрема і у деяких найважливіших економічних центрів країни. Але навіть поставивши країну на межу економічної катастрофи, уряд так і не досяг успіху в боротьбі з новим штамом COVID.
Так, в епіцентрі спалаху, у Шанхаї кількість інфікованих залишається незмінно високою, незважаючи на те, що загальноміська ізоляція тривала більше місяця. Аналогічна картина спостерігається і в інших районах, у тому числі в промислових містах Фучжоу, Сучжоу, Тяньцзінь, Шеньчжень і Сіань. Наприкінці квітня столиця Китаю Пекін також почала посилювати обмеження, щоб контролювати сплеск випадків COVID.
За оцінками економістів, загалом у країні близько 327,9 млн осіб у більш ніж 40 містах постраждали від останніх блокувань. Багато хто з них втратив роботу. Особливо постраждали робітники-мігранти, які приїжджають із сільської місцевості, а це приблизно 280 мільйонів людей. Вони опинилися замкненими у місті, без роботи, без грошей та без можливості оплатити житло чи купити продукти харчування. Багатьом із них досі доводиться жити надголодь і ночувати на вулицях: під мостами чи у телефонних будках.
Уповільнити, але не запобігти
На думку західних експертів, такий жорсткий карантин навряд чи виправданий, оскільки Омікрон найчастіше протікає безсимптомно. Лише в небагатьох людей виявляються симптоми захворювання, а летальні випадки і зовсім рідкісні.
Крім того, на тлі дуже жорсткого карантину, який забороняє людям виходити на вулицю навіть за продуктами харчування (їх привозять спеціальні кур’єри) Китай вирішив не відмовлятися від стратегії масового примусового тестування. Проте замість дозволити експрес-тести на антигени, він вимагає від людей регулярно вишиковуватися в довгі черги на ПЛР-тестування. Звичайно, ця практика підвищує ризик перехресної інфекції.
Але головною проблемою Китаю, яка вміщує їм досягти точки “нуль-COVID”, є низьке охоплення вакцинацією. Напередодні появи Омікрону рівень поширення вакцини серед людей похилого віку залишався недостатнім. Крім того, мабуть, китайські вакцини виявилися не такими ефективними, як ті, які були створені в західних країнах.
Карантин це тимчасова міра та її мета – уповільнити поширення інфекції та підготувати суспільство до неминучості проникнення вірусу. А ось повністю позбавитися вірусу за допомогою заборон та обмежень, швидше за все, не вдасться.
Використані фото Shutterstock/FOTODOM UKRAINE
