Валерій Варениця, комерційний директор групи 1+1 media: «Фарма, яка не покидає ринок рф, лишається без реклами»

– До війни на фармсферу припадала майже третина обсягу рекламного ринку. І ми бачимо, що зараз фармкомпанії вже поновили свою активність. Розкажіть, що було з рекламою на початку війни?

– У перший день війни зникла вся реклама, і це було рішення самих телеканалів. Ми, група «1+1 media», першими зупинили рекламу вже о пів на сьому ранку, бо розуміли, що вона буде недоречною у тому інформаційному оточенні, яке було на той час. Тому казати, що лише реклама фарми зникла, – це неправильно. Зникла вся.

– Запитання, яке я не можу не поставити: як минуло для вас 24 лютого? Якщо ви вже почали говорити про початок війни.

– Це був дивний день. Він розпочався приблизно о п’ятій ранку. Ми прокинулися з дружиною від перших вибухів, бо ми їх почули, судячи з усього, з броварського напрямку, коли перші ракети влучили в центр управління ППО. І вже за двадцять хвилин, коли ми прокинулися від вибухів, я подзвонив водієві. Він сказав, що чекає уже п’ятнадцять хвилин, тому що розуміє, що пора їхати.
І на початку сьомої ранку я вже був на каналі. Усі члени правління домовилися, що о 7:00-7:30 маємо зібратися на каналі, щоб скоординувати, що робити. Коли я приїхав на канал, там вже були співробітники «Сніданку з 1+1». Вони починають мовлення першими в нас в ефірі, і весь тягар першого дня війни з перелаштування ефіру ліг на їхні плечі. Перше рішення, яке ми ухвалили, було щодо зміни інформаційного ефіру. Ми транслювали те, що відбувалося, беручи матеріали з відкритих джерел, з телеграм-каналів, бо ніхто не розумів, що відбувається і що робити, і ми перейшли на новинний формат. І зупинили рекламу, як я вже казав.

– Чия ідея була з інформаційним марафоном?

– Перший день. Люди розгублені. Десь до обіду ми вже організувалися, вже була достатня кількість співробітників для виходу в ефір. Ми почали виходити нон-стоп. Іншим каналам, на жаль, не вдалось зібрати необхідну кількість співробітників. Тут йдеться не лише про ведучих і журналістів, а й про технічний персонал.
На другий день залишилися в ефірі лише ми, і навіть канали інших холдингів почали брати наш сигнал. Нам вдалося в перший день акумулювати майже дві зміни співробітників. Було багато бажаючих – більше ста людей у перший день були готові долучитися до роботи. І вранці звернулись колеги з компанії «Рада», вони теж, як і ми, нон-стоп показували, що відбувається. Вони попросили про допомогу людським ресурсом – випускових редакторів, двох-трьох монтажерів. І тоді ми почали обговорювати, чи не об’єднати нам редакції цих двох каналів.
На другий день на Оболоні вже був прорив ДРГ, а це в кількох кілометрах від нашого телеканалу. І ми не розуміли, куди вони підуть. Нам треба було робити додаткові студії, для того щоб підтримувати ефір. Бо була така ситуація: ми на п’ять хвилин призупинили прямий ефір, оскільки почалася повітряна тривога. Поставили записані матеріали. В студію почались масові дзвінки від бійців, які були вже тоді на фронті, із запитаннями, що трапилося, чому зникли новини і чи не є це тим фактом, що ми програли у війні.

– А ті дзвінки були лише з фронту?
– Це були дзвінки до наших військових кореспондентів. У них запитували, що трапилось, чому «1+1» припинили трансляцію.

– А з Офісу Президента були дзвінки?

– Я не спілкувався з Офісом Президента, у нас це роблять інші люди.
Ми з керівниками, які тоді були на каналі, вирішили, що треба робити іншу студію. У нас прекрасна студія новин, але коли повітряна тривога, з неї не дуже зручно вибиратися. Уже на другий день ми відправили частину нашого творчого і технічного персоналу на резервні студії. Ми відкрили в Києві ще одну студію, відкрили студію на Західній Україні в умовному місті, яке між собою називаємо «Бостон», звідки транслювали новини.
На третій день у нас уже працювали три незалежні студії. Кожна з них могла дублювати одна одну. До сих пір у нас працює дубляж. Тобто якщо іде ефір і не дай Бог щось трапилось, то новини не зупиняються. Тому що канал пише точно таке ж з іншої студії. А потім, коли ми з каналом «Рада» думали про взаємну допомогу, надійшла ініціатива від Міністерства культури і міністра, пана Олександра Ткаченка об’єднати всі ефіри.
Всі телегрупи на це погодилися, розуміючи, що, по-перше, буде легше, а по-друге – стабільніше. На цей момент у телемарафоні беруть участь основні комерційні канали, «Рада», «Суспільне». Тобто шість мовників об’єднали свої можливості.

– Телебачення – це держава в державі? Ви з цим згодні?

– По факту виходить, що ми – основний гарант того, що влада є в країні. Якщо українське телебачення виходить і подає новини в прямому ефірі, то громадяни України розуміють, що все стабільно і не так погано, як можуть писати деякі пабліки. Згадайте перші дні, коли, якщо вірити телеграм-каналам, Київ брали кожну годину по кілька разів.

– А як відреагувала ваша медіа-група на початок повномасштабної війни? Я маю на увазі, що канали відкриваються, закриваються, оптимізуються, ведучі йдуть на фронт…

– Ведучі на фронт не йдуть, бо вони мають свій фронт, не менш важливий і впливовий. Ми формуємо розуміння того, що відбувається. Впевненість у тому, що Україна переможе, розділяє майже 90% населення. Це є підтвердженням того, що йде правильна інформація. Можна ж було розпустити ідею, що все пропало: «Бери мішок, біжи додому». Але телевізійна індустрія самозорганізувалася, самовизначилася. Нам неважко було це зробити, бо всі телеканали проукраїнські. Ми поділили весь ефір на три частини. Перша частина – війна, активна фаза війни. На першому етапі всі телеканали нашої групи, окрім каналів ТЕТ і ПЛЮС ПЛЮС, транслювали єдиний марафон. Кожна телегрупа вичленила по одному каналу зі свого списку, який транслював не марафон, а хоч щось схоже на контент, не пов’язаний з війною. Потім з ходом подій всі зрозуміли, що можна залишати марафон на основних і новинних каналах (це теж було спільне рішення), а частину каналів виводити з-під цієї трансляції, для того щоб відновлювати сприйняття у глядача, що не лише війною ми живемо. Бо під час війни треба бути впевненими, що вона рано чи пізно закінчиться і треба буде займатися чимось іншим, відновлювати, розбудовувати країну. І правильно керівництво країни ставить завжди акцент на повоєнних планах, що буде все відбудовано, відновлено і покращено. Тому ми залишили в марафоні «1+1» як свій флагман. Колеги із Starlight Media залишили канал ICTV, колеги з медіагрупи «Україна» – ТРК «Україна». Колеги з групи «Інтер Медіа груп» залишили телеканал «Інтер», а інші канали виведені на даний момент із трансляцією марафону. Всі інші зараз транслюють вже розважальний, хоча це важко назвати розважальним, але не військовий контент. Коли ми зараз аналізуємо дані перегляду, то бачимо, що цікавість до єдиного марафону превалює в ефірі – його дивляться майже 40% глядачів, але 60% населення вмикає і розважальний контент.

-Стосовно розважального контенту. Я дивуюсь вашим ведучим зі «Сніданку з 1+1». Наприклад, Валентина Хамайко, яка має четверо дітей, – вона в ефірі. І таких людей багато.

– У нас всі ведучі залишилися в ефірі і ранкового, і денного шоу. І не лише чоловіки, а й дівчата. З ведучих лише Ліда Таран не в Україні.
Я пам’ятаю другий день війни. Ми стоїмо в гаражі нашого офісу. Всі, хто були в ефірі, спустилися, бо почалась повітряна тривога. І одна з наших ведучих, яка цілий день була в ефірі, просто лягла на бетонну підлогу, зкрутилася калачиком і намагалася поспати. Я підійшов, дав курточку. Кажу: «Хоч на курточку ляж, не на підлогу». Вона подякувала, і так і лежала, поки не відмінили повітряну тривогу.

– Я це спитала, тому що фармацевтичний ринок – це насамперед аптеки. Основний їхній штат складається з дівчат та жінок. Ми побачили з перших днів війни, що коли аптека не працює, це, м’яко кажучи, «незручно». Ці дівчата – на своєму фронті. Ми знаємо різні історії про роботу аптек під час війни. Ми працюємо зараз заради них. Іноді навіть приходимо в аптеку і питаємо, які теми будуть цікаві, щоб послухати в ефірі. І було дуже дивно, що вони цікавляться рекламою. Наприклад, чи є попит на телевізійну рекламу зараз?

– Реклама, як показує наш досвід, теж є певною ознакою покращення. Коли починалася пандемія ковіду, всі думали, що реклама зупиниться, а вона не зупинялася, і люди розуміли, що економіка працює. Що таке реклама? Це намагання розширити свої комерційні можливості на ринку. На початку війни ми зняли рекламу з ефіру, бо вона була недоречною. Зараз вона доречна саме тому, що люди мають розуміти, що країна живе і працює.
Ми перші, хто зняв рекламу і одним з перших її відновив. Це було на Великдень. Кажуть, що у путіна є сакральні дати, до яких він прив’язує події. У нас сакральною датою став Великдень, коли ми показали, що є надія і віра в те, що все буде добре.
Першою відгукнулася на наші пропозиції фарма. І не тільки, щоб продавати, а й щоб бути ближчою до свого споживача. Розуміючи, що це можливість сказати своєму користувачу: ми поряд, аптеки працюють і з медикаментами проблем у країні немає. Потім до фарми почали приєднуватися інші компанії.
Нині ми маємо близько 15-17 рекламодавців, які планують вийти після травневих свят, у другій половині травня. Ми завжди оперували числами – до війни було 100-120 рекламодавців, зараз – 15-17. Тепер найдорожче в ефірі – це вартість єдиного новинного марафону, тому що це прямий ефір, це велика кількість журналістів, це велика кількість технічного персоналу. Це робота дублюючих студій, про які я раніше казав. Там не можна вкластися в довоєнний бюджет. Він вищий, бо і людей в два рази більше. Тобто ті гроші, які ми збираємо, йдуть на підтримку інформаційного фронту. Кожен рекламодавець теж робить свій внесок у фронт інформаційної безпеки країни.

– До війни фармринок обіймав майже третину обсягу рекламного ринку. І ми бачимо, що зараз фармкомпанії вже поновили свою активність. В світлі санкцій проти російської федерації, Україна ще в 2014 році прийняла певні міри проти російських товарів, в тому числі і проти фарми. Лист від РНБО, який адресувався дистриб’юторам фармкомпаній, говорить про те, що зараз розглядаються санкції і проти деяких продуктів імпортного виробництва.
Більш того, є дуже авторитетний Єльський університет, який щотижня відслідковує, які світові компанії і як саме закривають свій бізнес в росії.
І ви на своїй сторінці у ФБ постили перелік компаній, які не залишили ринок росії і навіть продовжують рекламуватися.
І як наступний крок – ми бачимо, що у Верховні Раді 3 травня прийняли законопроект №7313 про обмеження обігу ліків, вироблених у росії та білорусі. Документом пропонується відмовляти у державній реєстрації лікарського засобу або скасовувати його реєстрацію, якщо буде виявлено, що хоча б один етап виробництва здійснюються у рф або білорусі. Чи ви вживаєте якихось заходів щодо тих фармкомпаній, які раніше були вашими рекламодавцями, а зараз стали спонсорами війни в Україні?

– Цей перелік компаній, який друкує і щотижня оновлює Єльський університет, для нас є базовим, коли ми вирішуємо питання, хто може бути в ефірі, а хто – ні. У нас розроблені чіткі правила. У Єльського університету розроблена градація на п’ять категорій. Перша підкатегорія – найжорсткіша. Її застосовують, якщо компанія має виробництво в рф, не вийшла звідти, не скоротила свій бізнес, продовжила працювати. Рекламу продукції таких компанії ми не беремо в ефір.

– Такі компанії є в нашій країні?

– Так, і вони хотіли потрапити в ефір першими. Назвати їх не можу. Вони є в списку РНБО як такі, що не рекомендовані до дистрибуції. Я теж використовую цей список як джерело. Цих ми не беремо.
Друга категорія – компанії, які скоротили діяльність, але не пішли з ринку рф. Таких ми беремо з націнкою у півтора рази. У нас прозора цінова політика, наприклад, якщо вихід на будь-якому із каналів коштує тисячу гривень, то такі компанії платять півтори тисячі. Чому ми їх беремо в ефір? Тут я маю пояснити. Навіть у санкційних списках США фарма має пом’якшену позицію. Якщо ви звернули увагу, навіть для автотранспорту з російськими чи білоруськими номерами, якщо він перевозить медичні товари, дозволений в’їзд і виїзд з Євросоюзу. Ми розуміємо, що це життєво необхідна категорія, ми для таких компаній ставимо націнку. Гроші, які вони заплатять, передаємо у фонди підтримки ЗСУ. Ті компанії, які вийшли з ринку, які заявили про вихід і продаж активів, ми беремо без штрафних санкцій.
У нас є інформація про тих, хто рекламується у росії, і це теж є обтяжувальним фактором: таких ми теж не беремо. Перше, що ми зараз робимо, – вимагаємо, так би мовити, лист самовизначення, в якому компанія офіційно пише про свою політику й ситуацію на російському ринку. І цей лист є основою наших подальших рішень. Є деякі компанії, які пишуть: «Ми ушлі, ми закрилісь». Ми дивимось Єль, а вони там у першій категорії… Тому лист про самовизначення – це перше. Потім йдуть джерела, а потім, якщо є питання, приймаємо колегіальне рішення. Бо ми не станемо багатшими, але ці гроші за рекламу несуть репутаційні ризики. Але все ж таки я завжди кажу, що це не є нашою бізнес-позицією. Це наша громадянська позиція. Нам держава не забороняє будь-кого брати в ефір за будь-якою ціною. Немає конкретної заборони з боку держави. Так, є листи в різні організації, але вони не адресовані нам чи Нацраді з питань телебачення і радіомовлення, яка є контролюючим органом нашої галузі. Тому ми можемо рекламувати будь-кого. Але, на мою думку, ці компанії мають платити за те, що вони роблять на російському ринку. – Тобто всі розуміють все. Багато людей, особливо бізнесменів, між грошима і совістю вибирають гроші. Що вибираєте ви? Так, є листи в різні організації, але вони не адресовані нам чи Нацраді з питань телебачення і радіомовлення, яка є контролюючим органом нашої галузі. Тому ми можемо рекламувати будь-кого. Але, на мою думку, ці компанії мають платити за те, що вони роблять на російському ринку.

– Тобто всі розуміють все. Багато людей, особливо бізнесменів, між грошима і совістю вибирають гроші. Що вибираєте ви?

Говорити, що всі вибирають гроші, – це не правда. Я сказав би, що гроші вибирає меншість. Але в нас є питання, яке ми не можемо розв’язати навіть на рівні контролюючих органів, – це трансляція російських телеканалів.

– А такі ще є?

– Ви на супутнику можете приймати будь-які канали. Коли я нещодавно був на Західній Україні, то в будь-якому готелі вони є. Зараз ЄС вводить шостий пакет санкцій, і там всі ці канали будуть вже виключені із пакетів супутникового телебачення. Але більшість компаній вибирають по совісті, розуміючи наслідки. І я думаю, якщо факти трансляції російських телеканалів у готелях стануть доступні широкому загалу, то громадянська позиція населення окремого міста може вирішити питання того чи іншого готелю, щоб він припинив транслювати російські канали.

– РНБО звернулася з листом до дистриб’юторів. Але в нашій країні є ще одна ланка – це аптечні мережі, до яких звернення РНБО не дійшло. І що вони мають робити в такому разі?

– Я думаю, вам як галузі треба об’єднатися і виробити якусь спільну позицію, звернутись до нас як до мовників. Ми можемо почати кампанію, не побоюся слова, з дискредитації певних виробників, щоб вони розуміли, що якщо навіть у законодавчому просторі їхня діяльність не обмежується, то на думку покупця їхня позиція все ж таки впливає. Але, знаєте, інколи дуже дивно виходить. «Ашан» – компанія, яка не вийшла з російського ринку і каже, що не буде цього робити. Ми бачимо дуже багато випадків, коли в тій чи іншій країні, зокрема у Польщі, українці та місцеві активісти блокують «Ашан», виходять на мітинги, влаштовують мирні акції. А ми в Україні тишком-нишком ходимо в «Ашан», купуємо… Від одних вимагаємо якихось дій, а що стосується нас самих – цього не робимо.

– До списку РНБО увійшли всі генеричні компанії. Заміна існує – один і той самий продукт продається в аптеках під різними торговельними назвами. Це розуміють фармацевти. Але як цю інформацію донести до кінцевого споживача? Які ви бачите кроки? Як в цьому має розібратися пересічна людина?

– Як я казав, треба, щоб фармацевтична спільнота звернулася до нас, тоді ми зможемо підняти це питання для широкого загалу. І ви, і ми в принципі розуміємо, що відбувається і як з цим боротися, навіть не маючи законодавчих обмежень. Але для цього потрібна позиція галузі, а не окремого гравця, щоб це не виглядало просуванням бізнес-інтересів тієї чи іншої сторони.
Я знаю, що є асоціація українських виробників. Якщо ми говоримо про те, що всі компанії, які в цьому списку, – це переважно виробники генериків, то, напевне, якраз профільна асоціація має сказати державі: «У нас є і технологічна, і людська, і технічна можливість все це замінити». І тоді буде зрозуміло, хто і для чого буде це на державному рівні контролювати. Але мені поки що не відомо про звернення будь-якої галузевої організації. Жодного звернення до мовників на даний момент немає. І та позиція, яку ми як мовник зайняли, – це наша особиста позиція. У нас жоден з гравців жодної з галузей не просив обмежувати діяльність свого конкурента. Але якщо будуть ці звернення, то ми відреагуємо.
Я пам’ятаю реакцію на те, коли держава намагалася регулювати і обмежувати рекламу фармкомпаній. Це було ще до війни, але не так давно. Тоді галузь мала таку позицію: нам краще не піднімати це питання, тому що ми дуже залежні від держави. І якщо ви зможете, ви там самі це питання підійміть, бо реклама – це ж усе-таки ваші гроші. І коли ми зверталися до всіх галузевих спілок, нам офіційно прокоментували зміни, які планували до закону, лише у Асоціації виробників медичного обладнання. . У цьому питанні треба фармгалузі організуватися, а ми підтримаємо.

– Чи варто робити прогнози щодо змін на ринку реклами і того, як швидко все повернеться до довоєнного рівня?

– Для того щоб повернутись на довоєнний рівень, має закінчитись війна. Після того як закінчиться війна, ще буде певний перехідний час – до року, а може навіть більше, щоб економіка відновилася і щоб телебачення отримало ті інструменти продажу, які були до війни Я маю на увазі дослідження Nielsen. Nielsen доведеться розгортати нову панель, яка б дала нам валюту на ринку, бо ми зараз продаємо поспотово, як на початку дев’яностих років, що досить незручно і незрозуміло для більшості учасників ринку. Але для того щоб ми повноцінно почали відновлювати ринок, нам треба дослідження. Дослідження, які будуть «валютою». Дані Nielsen були визнаною «валютою» на ринку, за ними всі продавали, всі купували. Для того щоб ця «валюта» з’явилися, треба після закінчення війни не менше року. Тобто навіть у своїх найоптимістичніших прогнозах ми говоримо про те, що можемо вийти на довоєнний рівень у 2024 році.
Якщо війна закінчиться цього року, на що ми всі дуже сподіваємося, то ми зможемо частково відновити дослідження в окремих містах, регіонах чи в соцдемгрупах. Але повноцінних досліджень, які дадуть нам можливість монетизувати ефір, без цих інструментів не буде. Навіть якщо буде попит, ми не зможемо його задовольнити лише за рахунок того, що не буде «валюти». Ми можемо перейти в якусь гібридну систему: продавати поспотово, підкріплювати ці данні. Але це не буде «валютою», це буде просто перевіркою.

– Війна підштовхнула нас до більш активного споживання ютуб-каналів, телеграм-каналів. І є думка, що телебачення не скоро повернеться на довоєнний рівень, тому що на нього не буде такого попиту.

Коли ми дивимося доступні дані про перегляди, бачимо дивні речі щодо телебачення як такого. Наприклад, прайм-тайм змістився з вечірнього часу, до якого ми звикли в довоєнний період, на вранішній ефір. Про що це говорить? За вечір і ніч ми начиталися телеграм-каналів, надивилися в інтернеті роликів, але ми не впевнені, що все відбулося саме так, як там описано. І ми зранку вмикаємо телевізор, щоб переконатися, що все те сталося насправді.
Телебачення як було, так і залишається основним джерелом інформації у воєнний час. І я вам скажу відверто, що такої довіри, як телебачення, не має жоден із медіа-каналів. Ми всі розуміємо, як працює будь-який телеграм-канал. Основний принцип: швидкість подачі матеріалів, а потім – або підтвердження, або спростування інформації. Телебачення інформує трошки пізніше, бо ми не можемо в ефір видавати все те, що видають телеграм-канали, поки не перевіримо з двох-трьох інших різних джерел. Але телебачення дає аналіз того, що відбувається. Жоден з телеграм-каналів не дає аналітики. Я б не говорив, що телебачення втратить своїх глядачів. Навпаки, як тільки життя повернеться до нормального мирного стану, інтерес до телебачення зросте. З однієї простої причині: інтерес до невійськового і неновинного контенту у повоєнних країнах зростає в рази. І тому якраз інформаційна складова телеграм-каналів та інтернет-ресурсів на інших платформах не буде їхньою перевагою. Я не бачу великих викликів, які можуть бути в повоєнний період з боку новинних агрегаторів і новинних ресурсів, якими ми зараз всі активно користуємося.

– Канал «1+1» завжди славився своїми проєктами – «Голосом Країни», «Танцями з зірками», «Світським життям», «Ліпсинк Батл» та іншими. Але війна – це про біль і сльози. Але війна – це і про надію. Чи є надія повернути в ефір ці проєкти?

– Надія є. Ми коли «Сніданок з 1+1» відновили, ми ж це зробили не просто для того, щоб зробити. Ми розуміли, що це один із найсильніших наших брендів. Він зараз теж про війну, але з іншого ракурсу. Намагаємося давати інформацію, як вижити під час війни, а не як сприймати війну як дійсність.
Що стосується розважальних програм. Зараз є воєнна сітка, в якій був інформаційний марафон. У нас є бачення, що буде повоєнна сітка, в той час коли не буде досліджень Nielsen і ми будемо намагатися створювати сприйняття каналу не через цифри, а через емоції. Тобто досліджень не буде, тому нам не важливо, скільки той чи інший проєкт буде збирати переглядів. Але ми хочемо створити емоційну прив’язку до того чи іншого каналу. Показати, що ми соціально відповідальні, що ми за майбутнє, а не за минуле, що відчуваємо, чим живе країна. І тому будуть проєкти, пов’язані з війною, але не з воєнними діями, а з людськими долями і героями не воєнних, а мирних часів.
А третій етап – це вже повоєнний етап ренесансу і відновлення. Ми повернемо всі шоу. Ми повернемо всі шоу. У нас дуже багато відзнято нового, що ми не встигли показати глядачу: починаючи від серіалів і закінчуючи частиною розважальних шоу.
Ми навіть зараз наповнюємо повторами такого контенту сітку на тих каналах, які не транслюють інформаційний марафон. Нам зараз головне втриматися на плаву, бо навіть в повторі будь-який продукт нам коштує досить багато з боку ліцензіата. Зараз не можемо витрачати гроші, яких в нас, на жаль, обмаль. Але ми все повернемо.
Щоб ви розуміли, коли ми аналізуємо дані панелі до того ж телемарафону, де всі канали транслюють одне й те ж саме, то половина глядачів у цей час дивиться «1+1». За нами йде «Новий канал», який дає розважальний формат. У нього завжди частка в два рази нижча на нашу. Тобто довіра до нашого бренду під час війни навіть стала сильнішою, ніж була в довоєнні часи. І ми не хочемо це втратити. Ми вже зараз почали думати над новими серіальними лінійками, які будуть. Ми прийняли рішення, що там не буде батальних сцен, бо це поки що людям важко дивитися. Але є теми, які близькі для всіх. Наприклад – бомбосховища. Всі ми там були. Немає жодної людини в Україні, яка не була в бомбосховище. Тема розлучення в сім’ях, адже в нас багато зараз внутрішніх і зовнішніх переселенців. Тема жінки під час війни, адже всі клопоти за дітей, за батьків лягли якраз на плечі жінок. Ці історії теж треба комусь розказати.

– Якщо це не секрет, які канали ви дивитеся на ютубі? Ви дивитеся Арестовича?

Ні, я, на жаль, не є діджитал-залежним. Я на ютубі навіть не пам’ятаю коли був в останній раз. Арестовича я дивлюсь шматочками якраз у телеграм-каналах. Вчора дивився футбольний матч «Динамо Київ» – «Базель» у Лізі чемпіонів. Позавчора на «Мегого» дивився фільм «Королівська гра». Дуже цікава історія. Подивіться, рекомендую усім. Відкрив російський ютуб-канал і дивився там інтерв’ю з академіком, психологом і психіатром, який має антиросійську позицію. Він пояснював феномен тиранії з медичної точки зору. Звідки ця тиранія взялася, чому саме ефект занепокоєння є основою для будь-якої тиранії. Чому саме тиранія має створювати зовнішнього ворога, навіть коли його немає.

– І на завершення нашої розмови я попрошу вас побажати щось нашим фармацевтам. Вони весь цей час були справжніми героями – аптеки продовжували працювати під обстрілами в Харкові, Сумах, Києві. Для них ваші слова підтримки та мотивації зараз будуть дуже важливими.

– Я бажаю всій галузі, яка, як і ми, стояла на передовій в аптеці, все ж таки вірити в те, що ця війна закінчиться нашою перемогою. Ви стали останньою точкою розуміння і сприйняття того, чи відрізані ми від світу чи ні. Жінкам зараз дуже багато впало на плечі, як з вашої фармацевтичної галузі, так і нашої телевізійної. Я пишаюся нашими жінками.

Використані фото: telekritika.ua та Facebook Валерія Варениці

Прокрутити вгору