У міру накопичення надлишкової енергії у вигляді жиру у тварин, включаючи мишей та людей, жирові клітини виділяють більше лептину в кровотік. Цей гормон допомагає відновити енергетичний баланс організму, сигналізуючи мозку про зниження апетиту та збільшення спалювання калорій.
Коли ця роль лептину була вперше виявлена, він вважався чи не срібною кулею в лікуванні ожиріння. Адже якщо лептин може знизити споживання їжі та збільшити спалювання енергії, то більша кількість лептину має допомогти зменшити ожиріння. Але це виявилося не так. Проблема полягала в тому, що тіло ставало нечутливим до лептину в міру збільшення ожиріння, тому навіть підвищений рівень лептину, що циркулює, не впливає на апетит або витрату енергії. Це вірно як мишей, так людей.
Проте вчені з університету Мічігану, схоже, знайшли спосіб зробити мишей більш чутливими до лептину, який їх тіла вже виробляють, і, отже, викликати втрату ваги і поліпшити метаболічне здоров’я.
Дослідники лікували мишей з ожирінням, яких годували їжею з високим вмістом жирів, з’єднанням, яке пригнічує фермент гістондеацетилаза 6 (або HDAC6). Протягом кількох тижнів маса тіла мишей зменшилась майже на 25%; та на відміну від втрати ваги, яка часто відбувається при обмеженні калорій, зниження маси тіла майже повністю відбувалося за рахунок жирової тканини (зменшення жирової маси на 50%) з невеликою втратою м’язової маси.
Команда також спостерігала значні покращення загального метаболічного здоров’я мишей. У них не спостерігалося зниження витрати енергії, що зазвичай супроводжує зниження споживання їжі, і вони продемонстрували поліпшення як здоров’я печінки, так і толерантності до глюкози, що вказує на меншу ймовірність розвитку діабету.
Худі миші, яким вводили те саме з’єднання, не втрачали масу тіла, як і миші з ожирінням, які генетично нездатні виробляти лептин. Ці результати підтверджують, що високі рівні лептину вже повинні бути присутніми для інгібування ферменту HDAC6 з метою зниження ожиріння, і зміна активності HDAC6 може регулювати масу тіла за рахунок підвищення чутливості до природного лептину.
Хоча результати на мишах обнадіюють, залишається невідомим, чи інгібування HDAC6 матиме такий самий ефект у людей і чи буде воно безпечним? Справа в тому, що більшість сильнодіючих інгібіторів HDAC6 можуть викликати токсичність, коли частина молекули руйнується в організмі людини. З цією токсичністю можна впоратися, наприклад, при лікуванні деяких видів раку, але не при діабеті чи ожирінні. Щоб подолати цю перешкоду, вчені розпочали розробку інгібіторів HDAC6, у яких відсутня потенційно токсична частина.
Використані фото Shutterstock/FOTODOM UKRAINE
Işın Çakır, Histone deacetylase 6 inhibition restores leptin sensitivity and reduces obesity, Nature Metabolism (2022). DOI: 10.1038/s42255-021-00515-3. www.nature.com/articles/s42255-021-00515-3
