Що таке вигорання?
Хоча термін «вигорання» часто використовується в розмовній мові для опису наслідків стресу в усіх сферах життя, він стосується конкретно досвіду тривалого виснаження, викликаного невблаганними стресовими факторами на роботі. Деякі професії, як-от охорона здоров’я, частіше за інших стикаються з вигоранням.
Всесвітня організація охорони здоров’я додала вигорання до Міжнародного індексу класифікації хвороб у 2019 році. Він визначає вигорання як «синдром, який концептуалізується як результат хронічного стресу на робочому місці, який не вдалося успішно подолати».
ВООЗ уточнює, що вигорання «відноситься конкретно до явищ у професійному контексті і не повинно застосовуватися для опису досвіду в інших сферах життя».
Цей термін популяризував у 1970-х роках німецький психолог Герберт Фройдбенбергер. Проте визначення ВООЗ значною мірою базувалося на дослідженнях, проведених Крістіною Маслах, почесним професором психології Каліфорнійського університету Берклі, яка розробила спосіб вимірювання вигорання.
Маслах виділяла три основні показники вигорання:
- повне виснаження,
- цинізм і розірваність по відношенню до роботи,
- відчуття сумнівів у власній компетентності.
Люди, які відчувають вигорання, стають менш продуктивними, а якість їхньої роботи починає падати.
Чи є вигорання хворобою?
ВООЗ класифікує вигорання як синдром, але це не медичний стан. Реакція на стрес – це нормальна частина людського життя, а не патологія, проте коли на людей постійно діють хронічні стрессори, у них залишається менше часу та можливостей для відновлення.
Хоча само вигорання не вважається станом, воно може мати наслідки для здоров’я. Високий рівень стресу підвищує ризик серцевих захворювань і може призвести до психічних розладів, таких як депресія та тривога.
Як боротися з вигоранням
Деякі невеликі кроки можуть значно полегшити стан людини, яка страждає на вигорання. Це може бути включення невеликих п’ятихвилинних перерв протягом робочого дня, обід на свіжому повітрі, невелика прогулянка дорогою до дому.
Проте такі зміни не вирішать проблему повністю. Якщо джерелом цього вигорання є робота, треба внести в неї зміни, щоб створити більш здорове робоче середовище. Наприклад, під час пандемії, люди, що працювали дистанційно, часто помічали зменшення ознак вигорання. Працюючи вдома, вони мали більшу гнучкість і контроль над роботою, не витрачали час і нерви на тривалі поїздки, мали змогу уникнути токсичного офісного середовища.
Проте пересічні співробітники не несуть відповідальності за свою реакцію на інституційні проблеми компанії, отже вирішувати проблему вигорання на робочому місті слід керівникам. Вони мають поговорити з людьми, які справді добре виконують роботу, з’ясувати, що саме зводить їх з розуму, і спробувати усунути це.
Крістіна Маслах вважала, що до вигорання призводить не стільки велике навантаження, скільки проблеми у одній з п’яти сфер:
- Контроль: чи достатньо у працівника автономії?
- Винагорода: чи отримує працівник соціальне визнання?
- Винагорода: чи отримує працівник соціальне визнання?
- Спільнота: Чи людина знаходиться у токсичному робочмому середовищі?
- Цінності: чи кидає робота виклик етиці працівника?
Саме на них має звернути увагу керівник компанії, співробітники якої вигорають на робочому місці.
Читайте також: Робота вас вбиває? Вимагайте більшої автономії!
