– Верховна Рада ухвалила законопроект № 6306, і це означає що медична реформа отримала продовження. Які саме зміни очікують медичну галузь на другому етапі медреформи, з огляду на те, що в країні війна? Чи реально зараз втілити у життя все заплановане?
Минулого місяця Верховна Рада ухвалила проєкт закону, який робить можливими деякі принципові зміни для продовження реформи галузі охорони здоров’я. Однією з великих частин є унормування роботи, визначення ролі медичної мережі, і того, чим саме мають займатися заклади охорони здоров’я.
Додатково законопроєкт вводить такі поняття, як упровадження черг на надання медичної допомоги.
Також буде ухвалено порядок визначення лікуючого лікаря та нормативна база, яка дає змогу удосконалити надання медичної допомоги.
Тут я би хотів зазначити, що цей проєкт закону був підготовлений ще наприкінці минулого року. На початку 2022 відбулося перше читання. Ми мали розпочати наступний етап реформи, який надає чіткі повноваження НСЗУ та місцевим органам влади, але розпочалася війна і законопроєкт ухвалили пізніше на кілька місяців. У наших планах – розпочати новий етап реформи вже 1 січня 2023 року. Звісно, ми не розпочнемо його на території усієї країни, а лише там, де наразі не точаться активні бойові дії.
– За вашою оцінкою, наскільки цей етап медреформи вдасться втілити?
Давайте спочатку проговоримо, що ми змінюємо, а потім сконцентруємося на тому, наскільки важко чи легко буде це впроваджувати. Однією з ключових змін буде створення госпітальних округів, які своєю чергою поділятимуться на кластери. Що таке госпітальний округ? Це область, у межах якої надаватиметься комплексна медична допомога шляхом створення спроможної мережі закладів охорони здоров’я. Ми одразу отримуємо кілька нових термінів.
– Яких, приміром?
Ну, наприклад, спроможна мережа медичних закладів. Це найпотужніші у своїх регіонах заклади, визначені робочою групою при МОЗ за подання обласних військових адміністрацій. Саме вони надаватимуть комплексу медичну допомогу. Там має бути і хірургія, і терапія, і травматологія, і інфекційне відділення. Також буде пологове та педіатрія. Тобто, великий комплекс медичних послуг, яке отримає населення, що проживає на цій території.
Спроможна мережа своєю чергою поділяється ще на три рівні: надкластерні, кластерні та загальні лікарні.
Надкластерні лікарні – це найпотужніші медзаклади в області. Вони надаватимуть високоспеціалізовану медичну допомогу населенню, і саме в ці заклади спрямовуватимуть «важких» пацієнтів для лікування.
Наступний рівень – кластерні медзаклади. Це лікарні, яка мають обслуговувати щонайменше 150 тис. населення. Тобто кластерною буде та лікарня, що надаватиме медичну допомогу при найпоширеніших хворобах і станах за напрямком стаціонарної медичної допомоги. Як правило, такі лікарні розташовані в районних центрах, де сконцентрована найбільша кількість послуг для населення.
Останній рівень – загальні заклади охорони здоров’я. Це лікарні, розраховані на 50-80 тис. населення, що обслуговують одну або декілька територіальних громад і забезпечують базові напрямки стаціонарної медичної допомоги, стабілізацію пацієнта та, за потреби, – маршрутизацію до кластерного або надкластерного закладу охорони здоров’я.
Ми визначимо, які лікарні будуть загальними, які кластерними та надкластерними. Саме вони разом і сформують спроможну мережу.
– Розкажіть докладніше, будь ласка, яким саме критеріям мають відповідати медзаклади, аби їх визнали належними до одного з рівнів нової класифікації?
Упродовж кількох останніх років ми спільно з міжнародними партнерами ми пропрацьовували різні моделі надання медичної допомоги населенню, щоб визначити які заклади мають бути надкластерними, які – кластерними, а які – загальними. Було використано більше сотні різних показників, однак, ключові – це потреба населення у певного виду медичних послугах, географічна доступність закладу та наявність фахівців та відповідного обладнання у лікарні.
Наприклад, ми визначаємо що пологове відділення може функціонувати мінімум при 150 пологах на рік. З огляду на це визначаємо, на яку кількість населення припаде ця кількість пологів і розуміємо локацію, яка є найприйнятнішою для обслуговування такої кількості породіль. У такий само спосіб ми можемо прораховувати, приміром, де відкривати так звані інсультні відділення і які рівні надавати тим чи іншим лікувальним закладам.
Відтак найпотужніші лікарні, що охоплюють понад 150 тис. населення, відповідно, мають стати кластерними. Іноді декільком невеличким закладам доведеться об’єднатися в один потужніший, щоб надавати якіснішу медичну допомогу пацієнтам. У цей проєкт лікарні загального профілю відбиралися також з огляду на кількість населення і його можливості до медзакладів дістатися. Це дає змогу забезпечити ще й географічну доступність медичної послуги.
– А хто фінансуватиме медзаклади у госпітальних округах?
Фінансування відбуватиметься так само, як і зараз: через Програму медичних гарантій та укладання договорів з НСЗУ. Варто зауважити, що у НСЗУ законтрактовано 2788 закладів. З них 2432 – державні та комунальні, 356 – приватні. І це лише первинна, спеціалізована і екстрена медична допомога.
Коли ми говоримо про спроможну мережу, то маємо на увазі заклади стаціонарного лікування. Всі заклади, які законтрактувалися з НСЗУ раніше і відповідають вимогам, висунутих до надкластерних, кластерних чи загальних лікарень, також можуть заключити договори.
Заклади, які не увійдуть до спроможної мережі, й надалі отримуватимуть кошти за укладеними договорами з НСЗУ за певними винятками.
Приміром, з наступного року законтрактуватися на лікування інсультів та інфарктів зможуть лише кластерні та надкластерні медичні заклади.
– Для чого це зроблено?
Перше і головне – це якість лікування. Окрім того, що ми оплачуємо медичну послугу, ми маємо гарантувати, що пацієнт отримає комплексну і якісну медичну допомогу. Ми маємо забезпечити меншу летальність випадків. Сьогодні після інсульту в перший день помирає 3,8% пацієнтів, а ще через місяць – 30%. І це дуже високий показник. Отже, ми маємо так побудувати маршрути пацієнтів, щоб вони потрапляли саме у ті лікарні, де є ресурси для їх лікування. Аби після лікування пацієнт міг повернутися до повноцінного життя.
– Чи зміниться оплата праці медичних та фармацевтичних працівників з настанням другого етапу медреформи?
З початку 2022 року уряд установив розмір зарплати медикам не менше 20 тис. грн для лікарів і не менше 13 тис. для медсестер. Це було дуже важливе рішення для того, щоб зберегти кваліфікованих медпрацівників в Україні. І в умовах війни воно себе виправдало. Звісно, ми не плануємо зменшувати цей рівень.
Якщо медичні заклади потужні та можуть акумулювати на своїх рахунках більші суми, вони зможуть виплачувати працівникам вищі заробітні плати.
Ми розрахували, що медзаклади, що увійдуть до спроможної мережі, будуть самими спроможними і в фінансовому плані також.
– Важливе питання: законом передбачається, що заклади охорони здоров’я державної та комунальної форм власності можуть надавати послуги з медичного обслуговування, які не покриваються Програмою медичних гарантій. Хто буде визначати рівень оплати таких послуг?
По-перше, давайте проговоримо, що це за послуги. У нас є постанова Кабінету Міністрів, що визначає перелік послуг, які можуть бути платними в закладах державної форми власності. Тобто, з одного боку, ми визначаємо Програмою медгарантій такі послуги, а з іншого – говоримо, що на певні послуги медзаклади можуть встановлювати ціни. Приміром, платними можуть бути послуги косметологічної медицини, отримання різних довідок або ж самостійне, без направлення від сімейного лікаря, звернення від пацієнта.
Ми надали можливість керівникам лікарень самостійно встановлювати вартість послуг, які не покриваються Програмою медгарантій.
Так цей ринок буде максимально вільний ринок і зникне бюрократія при встановленні тарифів. Наразі лише 30% закладів комунальної власності ухвалили тарифи та використовують їх. Решта – уникають такої практики, оскільки вона вимагає доволі бюрократичної і складної процедури.
– Чи не станеться так, що пацієнтів змушуватимуть йти на певні дороговартісні процедури?
Такого не має бути апріорі. Бо якщо пацієнт прийшов до сімейного лікаря, то він спрямовує його далі до спеціаліста, про що, відповідно, формується електронне направлення. Тарифи можуть бути встановлені лише на послуги без направлення, за зверненням пацієнта.
– А хто контролюватиме?
Це правильне питання. І тут є два гравці. Перший – НСЗУ, адже вона зобов’язана діяти в інтересах пацієнта і контролювати не лише надання медичних послуг, а й те, що відбувається в медичному закладі. Відповідно НСЗУ отримує звіти від медзакладів, моніторить їх роботу.
Інший гравець – це громадськість та громадські ради при закладах охорони здоров’я. Дуже важливо, щоб вони контролювали та передавали інформацію до урядових структур, якщо є порушення.
Також будуть сформовані наглядові ради при закладах охорони здоров’я. Це один з наступних кроків медичної реформи.
– Ми добре пам’ятаємо, з якими складнощами відбувалося запровадження першого етапу медичної реформи. Чи не буде у суспільства і медичної спільноти супротиву щодо нововведень і цього разу?
Коли ми дискутуємо з регіонами щодо створення спроможної мережі кластерних, надкластерних закладів, ми бачимо розуміння того, навіщо це робиться і для чого потрібно концентрувати медичну допомогу. Тобто, є усвідомлення того, що тільки спроможні медзаклади, де є фахівці, обладнання і ресурси, здатні забезпечити надання якісної медичної допомоги. Тому з ідеєю всі погоджуються.
Звісно, на місцевому рівні бувають дискусії, щодо того, який саме заклад має бути кластерним, а який – загальним. Однак, в діалозі ми знаходимо прийнятне рішення і для всіх.
Приміром, минулого тижня ми були в Кіровоградській області, де спільно з лікарями, менеджерами та управлінцями провели круглий стіл, обговорили і визначили, до якої категорії відноситимемо ті чи заклади. І не було конфронтації.
Якщо пояснювати людям, що ми не зачиняємо жодної лікарні, не звільнюємо лікарів, що ми створюємо модель, де держава відповідає не тільки за фінансову спроможність медицини, а й за якість її послуг, ми зможемо досягти взаєморозуміння.
– Скажіть, будь ласка, наскільки швидко, на вашу думку, вдасться реалізувати другий етап медичної реформи?
Реформу можна почати, однак вона не має завершення. На сьогодні можемо сказати, що ми впровадили фінансову частину медреформи. НСЗУ продовжує більш чітко розраховувати тарифи, поліпшувати систему фінансування. Так само і тут: ми запровадимо кластеризацію в регіонах, що не в окупації та не межують із зоною бойових дій.
Другий етап ми розпочнемо із закладів, задіяних у лікуванні інсультів та інфарктів. Далі розробимо чіткі маршрути пацієнта. Звісно, поліпшиться матеріально-технічна система. Ми інтегруватимемо послуги для того, аби лікарні ставали потужнішими. Відтак упродовж кількох років покращимо лікарні, щоб населення мало доступ до безоплатної та комплексної медичної допомоги. Сподіваємося, що наші міжнародні партнери нам допоможуть швидше відновили систему охорони здоров’я від наслідків війни.
Розпочнемо з регіонів, які не мають тягаря війни. А потім нас чекають роки відновлення територій, які постраждали від бойових дій.
