«Звірячі» рецепти фітотерапії

Тварини не бажають, щоб люди дізналися…

З давніх-давен люди прагнули помічати, які рослини їдять жителі дикої природи і домашні тварини при нездужаннях. Підглядати за ними і розгадувати їхні секрети було непросто. Давньоримський історик Пліній Старший пояснював скритність братів наших менших злим наміром: «Вони це роблять так, щоб людина не бачила їх у цей час, тому що не бажають, щоб люди дізналися цілющі властивості трав».

Багато тверджень вчених давнини зараз здаються просто смішними, настільки вони недостовірні. Так, алхімік, поліглот, богослов і захисник «чаклунів» на процесах інквізиції Генріх Корнелій Агріппа у своїй праці «Окультна філософія», виданому в Кельні в 1533 році, стверджував, що «кобили представляються подиху вітру, і цей подих, завдяки змушує їх зачати».

Однак у цій же книзі, яка свого часу викликала, як кажуть, великий резонанс у науковому світі, він наводить варті уваги відомості про самолікування тварин: «…Люди дізналися від звірів багато ліків та властивості речей; ластівки дали їм знання того, що трава чистотіл хороша при хворобах очей, тому що вони користуються нею для лікування очей у своїх малюків. А коли сорока почувається хворою, вона несе у своє гніздо лавровий лист і лікується… Лані дещо послаблюють кишечник перед пологами за допомогою трави, яка називається велика ломикаменя (бадан)». Агріппа описував так переважно фауну Європи, де багато подорожував. Але інформація подібного роду здавна передавалася з вуст у вуста різних народів на всіх континентах.

Дякуємо козулям за елеутерокок!

Індіанці навахо, які колись жили на територіях, які нині входять до складу США, помітили, що поранені ведмеді гризлі викопують із землі коріння рослини з суцвіттями-парасольками, розжовують його і наносять на рани. Вони наслідували приклад ведмедиків, і виявили, що це прискорює загоєння ран від порізів та укусів. Виявилося, що коріння допомагають і від зубного болю.

Наразі відомо, що анальгетиком та антисептиком ведмедям та індіанцям служив лигустик. Один з різновидів цієї рослини вдосталь зустрічається і в нас, на карпатських полонинах, але, на жаль, настільки корисних властивостей не має. А ось лигустик, що росте на Камчатці, ймовірно, ближчий за властивостями до північноамериканського. Його ароматні корені називають там дикою петрушкою і використовують відповідно – в їжу і для приготування домашніх лікарських зілля.

Подібним чином були виявлені властивості широко відомого тепер адаптогенаелеутерококу. Ось що написала про це Ніна Ковальова у книзі «Лікування рослинами. Нариси з фітотерапії», виданої в 1972 році: «У приморській далекосхідній тайзі дослідники звернули увагу, що козулі та інші тварини охоче їдять тверде листя чагарника елеутерококу. Це навело на думку, що тварини не харчуються нею, а лікуються. Під час перевірки було встановлено, що ця рослина має тонізуючу дію на організм».

Мавпувати не так вже й погано

Наші найближчі родичі зі світу тварин – шимпанзе – винайшли свій спосіб боротьби з кишковими паразитами за допомогою особливих рослин. Діло було у 80-х роках XX століття в Танзанії, в одному з національних парків. Співробітники заповідника помітили, що двічі-тричі на місяць мавпи раптом переставали їсти свої улюблені фрукти і зграєю йшли в далекий кінець національного парку, де росте чагарник аспілія. Ця рослина – родич нашого соняшника, у нього дуже жорстке і шорстке листя. Саме листя і приваблювали шимпанзе: мавпи їх зривали по одному і ковтали.

Вчені Каліфорнійського університету досліджували склад листя аспілії та виявили антисептик. Щоправда, подальше вивчення рослини іншими фахівцями, зокрема фармакологами, показало, що жодних протимікробних речовин у ньому немає. Листя аспілії просто механічно очищає кишечник мавп від гельмінтів. Цікаво, що рослина особливо приваблює шимпанзе під час дощів, коли паразити активізуються.

А ось у інших мавпячих ліків – вірнонії – лікувальні властивості підтвердилися. Це теж чагарник чи невелике деревце. Шимпанзе зривають його пагони, очищають їх від кори і жують гірку (!) серцевину. Виявилося, що в ній міститься речовина, що знищує кишкових паразитів, а у зовнішніх шарах пагонів – інше з’єднання, отруйне для мавп. Близько десятка видів вірнонії, що росте в Африці, Америці та Південно-Східній Азії, у медичних цілях застосовують і люди. Вона входить у фітозбори, ефективні, наприклад, при нирковокам’яній хворобі, оскільки має сечогінні, антисептичні та протизапальні властивості.

З користю для здоров’я «мавпують» і мавпи-колобуси, які теж живуть в Африці. Харчуються вони нирками, листям дерев та незрілими плодами. Рослини їхнього раціону мало того, що несмачні, так ще й містять багато токсичних речовин. Мавпи знайшли спосіб їх нейтралізувати: вони їдять деревне вугілля, видобуваючи його з погаслих вогнищ, залишків згорілих дерев або… крадучи у людей. Багато селян дуже страждають від їхніх набігів. Мавпам же поїдання вугілля лише на користь. Завдяки цьому вони можуть використовувати в їжу нові для себе рослини, листя яких теж насичені токсинами.

Ті, хто з нами поруч

Щетинник – біда для полів, а собак – порятунок, якщо у горлі застрягла, наприклад, рибна кістка. Люди помітили: у таких випадках собака біжить у поле і їсть це бур’ян. Справа в тому, що щетинки на його колосках мають зазубринки, звернені назовні, тому чіпко захоплюють і виймають кістку, і її легко проковтнути або виплюнути. Подібні приклади, напевно, може навести кожен власник четвертого улюбленця. Недаремно склалася приказка «Псова хвороба – до поля», тобто до появи трав навесні.

Втім, домашні тварини можуть помилятися при виборі рослин. Котам і кішкам дуже подобається запах кореня валеріани, але їм не можна дозволяти його їсти – вони стають неспокійними, поводяться незвичайно, часом реакція навіть бурхлива – тварина безперервно бігає, катається по землі. Пов’язано це з тим, що аромат валеріани схожий на невловимий для наших носів запах кішки, готової до спарювання.

Помилки при «самолікуванні» іноді трапляються у корів та телят. При випасі в лісі хворі тварини (з лейкозом, хворобами легень та шлунково-кишкового тракту) можуть їсти червоні мухомори. Іноді такий радикальний захід, на диво, допомагає, і хвороба минає, але часто тварини гинуть від інтоксикації. Вочевидь, вони здатні відрізняти лікувальну собі дозу від летальной.

Захворілих свійських тварин слід показувати ветеринару. До речі, фахівці зазначають, що зараз серед хвороб тварин на перше місце виходять хронічні недуги шкіри та органів травлення. Інфекційні захворювання завдяки вакцинації трапляються рідше і мають «стерту» форму, але дають стійкі порушення. Коли стане відомий діагноз захворілого чотирилапого вихованця, йому можна допомагати і засобами фітотерапії. Якщо ж він не хоче пити трав’яний відвар і «приймати» інші форми фітопрепаратів, їх слід підмішувати до його улюблених ласощів.

Використані фото Shutterstock/FOTODOM UKRAINE