Основні види анемій
Найчастіше зустрічаються анемії, пов’язані з порушенням кровотворення через нестачу тих чи інших речовин, наприклад, заліза, вітаміну В12, фолієвої кислоти, білків. Вони отримали назву «дефіцитних». Постгеморагічні анемії розвиваються внаслідок крововтрат – гострих чи хронічних. Пригнічення кровотворення призводить до гіпо- та апластичних анемій, а гемолітичні виникають внаслідок прискореного розпаду еритроцитів.
Небезпека анемії у тому, що виникає кисневе голодування тканин, що негативно впливає функції всіх органів прокуратури та систем. Малокровие може бути самостійним захворюванням або супутнім симптомом іншої серйозної патології, зокрема онкологічної. Велика проблема – анемії вагітних, які в більшості випадків є залізо- та фолієводефіцитними. Тривала медикаментозна корекція показників червоної крові потрібна недоношеним новонародженим. Особливу групу ризику розвитку анемій складають пацієнти з хронічною нирковою недостатністю.
Препарати двовалентного заліза
При залізодефіцитній анемії залежно від її ступеня тяжкості пацієнтам призначають препарати заліза. Більшість таких засобів, що застосовуються всередину, являють собою різні солі двовалентного заліза: сульфат, хлорид, лактат, фумарат, глюконат. Вони різняться по дозі активного заліза, здатності до засвоєння шлунково-кишкового тракту, наявності додаткових компонентів. Найкраще засвоюється глюконат заліза (до 22%), а найменшою мірою – хлорид (5–6%). Істотно підвищують ефективність препаратів двовалентного заліза аскорбінова та янтарна кислоти, амінокислота серин, полісахарид мукопротеозу. Їх наявність у складі комплексного протианемічного засобу покращує всмоктування заліза у травній системі та його метаболізм, позитивно впливає на переносимість препарату.
Особливою популярністю користуються комбіновані засоби, до складу яких окрім заліза входять вітаміни групи В, фолієва кислота, глюконат міді та марганцю, інші мікроелементи. Сульфат заліза у комбінації з D, L-серином у вигляді пероральних крапель та сиропу широко застосовується при корекції дефіциту заліза у дітей. Комплекси заліза з мукопротеозою мають пролонговану дію. Їх достатньо приймати 1-2 рази на день. Як правило, тривалість прийому заліза становить кілька тижнів. Після досягнення оптимального рівня гемоглобіну рекомендується продовжити прийом засобів цієї групи протягом 4-8 тижнів для створення депо заліза в організмі.
Проте препарати двовалентного заліза мають низку особливостей. Вони можуть викликати потемніння ясен та емалі зубів, біль у животі, нудоту, блювання та порушення функції кишечника. При передозуванні та надмірному накопиченні Fe(II) можливе відкладення заліза у внутрішніх органах (гемосидероз) та порушення їх функції. У пацієнтів із активним запальним процесом у кишечнику препарати Fe(II) зазвичай неефективні. Недоцільно застосовувати залізовмісні препарати в період гострих запальних захворювань та інфекцій, оскільки в таких випадках залізо накопичується в осередку запалення та не усуває анемію. При лікуванні препаратами двовалентного заліза завжди слід враховувати можливість їх взаємодії з продуктами харчування: фітин рисового та соєвого борошна, таніни чаю та кави, фосфати риби та морепродуктів можуть призводити до утворення нерозчинних солей заліза та знижувати ефективність терапії. Подібні комплекси, що не всмоктуються, утворюються при одночасному прийомі препаратів Fe(II) і тетрацикліну, левоміцетину, препаратів кальцію.
Нові та ефективні
До нового покоління залізовмісних препаратів відносяться засоби з органічними сполуками неіонізованого тривалентного заліза — Fe(III)-гідроксід полімальтозний комплекс. Вони добре переносяться та відрізняються високою біологічною активністю. У таких препаратах ядро гідроксиду тривалентного заліза оточене молекулами полімальтози, тому при їхньому прийомі не розвиваються диспептичні явища. Жувальні таблетки, краплі та сироп цих препаратів мають приємний смак та не забарвлюють емаль зубів навіть при тривалому застосуванні. Ще одна істотна перевага полягає у безпеці: вивільнення та всмоктування заліза з таких комплексів відбувається лише за дефіциту ендогенного заліза, у зв’язку з чим немає ризику передозування. Кошти у вигляді пероральних крапель можуть застосовуватися з перших днів життя, у тому числі недоношених дітей.
При вираженій залізодефіцитній анемії, неефективності чи неможливості лікування пероральними формами призначають парентеральне введення препаратів. У ін’єкційних формах залізо перебуває як Fe(III)-гидроксид полимальтозного, Fe(III)-гидроксид сахарозного чи оксиду заліза декстранового комплексу.
Фолієва кислота та ціанокобаламін
Фолієводефіцитна анемія (ФДА) характерна для вагітних і жінок, що годують груддю, а також пацієнтів, які тривало приймають антифолієві препарати (протисудомні, сульфасалазин, тріамтерен, пероральні контрацептиви та ін.), перенесли резекцію тонкого кишечника, мають порушення кишкового всмоктування. При ФДА у дорослих фолієву кислоту призначають у таблетках, що містять 5 мг активної речовини, курсом 1-4 місяці.
Профілактичні дози фолієвої кислоти входять до більшості вітамінно-мінеральних комплексів. Вагітним для профілактики ФДА та вроджених аномалій нервової системи плода призначають по 0,4 мг фолієвої кислоти на добу якомога раніше з моменту зачаття та протягом першого триместру.
Фолієву кислоту не можна приймати пацієнтам з мегалобластною анемією внаслідок дефіциту вітаміну В12. У таких випадках та в комплексному лікуванні інших видів анемій потрібний ціанокобаламін. Досягнення швидкого ефекту препарат вводять парентерально. Доза, кратність та тривалість терапії залежать від ступеня анемії та наявності патології внутрішніх органів, насамперед – шлунково-кишкового тракту. Серед протипоказань до введення ціанокобаламіну – стенокардія напруги та гострі тромбоемболічні стани.
Стимуляція еритропоезу
У нормі у здорової людини в нирках (90%) та печінки (10%) виробляється гормон еритропоетин (ЕПО), необхідний для синтезу та дозрівання еритроцитів. Виражений дефіцит еритропоетину та тяжкі анемії спостерігаються у хворих з хронічною нирковою недостатністю, після променевої та хіміотерапії, у недоношених новонароджених, породіль, пацієнтів з ревматоїдним артритом та пухлинами. Для стимуляції еритропоезу застосовуються препарати рекомбінантного людського еритропоетину. При анемії ниркового генезу препарати ЕПО доводиться часто вводити (1–3 рази на тиждень) у зв’язку з коротким періодом їх напіввиведення.
На фармацевтичному ринку України для таких пацієнтів є новий біотехнологічний препарат – активатор рецепторів еритропоетину. Його діюча речовина – метоксиполіетиленгліколь-епоетин бета – взаємодіє з еритропоетиновими рецепторами на клітинах-попередниках кісткового мозку. Кратність введення цього засобу – раз на місяць, що дозволяє зробити лікування більш щадним для пацієнтів.
