Клітини-приживали викликають біль
Найчастіше ендометріоз виявляється, якщо жінка звертається до лікаря зі скаргами на дисменорею — біль внизу живота під час менструації, коричневі виділення, що мажуть, напередодні і після закінчення «критичних днів», занадто рясна кровотеча.
Регулярність менструацій при цьому захворюванні, як правило, зберігається. Найчастіше спостерігається деяке скорочення тривалості циклу. Другий поширений сценарій виявлення ендометріозу – обстеження з приводу викидня або відсутності бажаної вагітності.
Коли в медичній карті з’являється цей діагноз, багато хто приходить у відчай: «Ну чому таке сталося саме зі мною?»
Тим часом, поширеність ендометріозу серед жінок 18–45 років, за різними даними, становить від 10 до 50%. Така різниця в підрахунках пояснюється просто: у більшості випадків ознаки захворювання виявити можна, наприклад, при УЗД органів малого тазу, але з дітородною функцією повний порядок і жодних симптомів немає. Так що для ефективного лікування бажано не засмучуватися раніше часу, а зрозуміти, що ж є ендометріозом.
Це захворювання відноситься до маловивчених, але аж ніяк не смертельно небезпечних. Відомо, що ендометрій – тонкий шар слизової оболонки, що вистилає матку зсередини, під час кожного менструального циклу дозріває та відторгається разом із кров’ю.
З неясних поки що причин його клітини можуть стати «приживалами» на інших органах. У багатьох жінок під час менструації частково відбувається ретроградний, тобто. зворотний струм крові. Разом з цією кров’ю клітини, що містяться в ній, ендометрію проникають у просвіт маткових труб і черевну порожнину і закріплюються там. Вони можуть також «вживитися» в матку зовні, і тоді розвивається аденоміоз – один із різновидів ендометріозу; «осісти» на яєчниках, що веде до появи на них кіст — порожнин, заповнених рідиною.
Щомісяця ділянки ендометрію, що знаходяться поза маткою, теж справно виконують свою функцію підготовки до імплантації ембріона. Якщо ж вагітність не настає, у другій половині менструального циклу ці вогнища збільшуються у розмірах, потім починають кровоточити та частково відторгатися. Але оскільки для цієї крові і непотрібних організму тканин немає природного виходу назовні, у місці їх скупчення виникають набряк і запалення, що викликає болючі відчуття.
Інтенсивність болю багато в чому залежить не так від розмірів, як від локалізації вогнищ ендометріозу. Буває, що вони невеликі, але біль щомісяця нестерпний. І навпаки: поширення велике, але дискомфорт незначний, і жінка не звертається до лікаря. Іноді біль не збігається у часі з менструацією, оскільки викликається вторинним запаленням у уражених ендометріозом органах.
Провокатори ендометріозу
Причинами ретроградної менструації може бути особливості будови маткових труб, і навіть тимчасовий чи постійний загин матки. Втім, далеко не у всіх жінок з такими фізіологічними відмінностями та зворотним струмом крові розвивається ендометріоз. Лікарі помітили цілу низку інших факторів, які впливають на ризик його виникнення.
По-перше, це спадкова схильність: якщо хворіли бабуся й мати, то донька (онука), швидше за все, матиме ознаки недуги.
По-друге, позначаються певні порушення імунної системи. Встановлено, наприклад, що ймовірність захворювання збільшується при надмірному захопленні засмагою, особливо після 30 років.
Негативно впливають на імунітет і стреси, тому піддані їм жінки, тобто. багато і напружено працюють розумово або фізично, частіше за інших страждають на ендометріоз.
По-третє, ризик вищий після перенесених запальних процесів та (або) хірургічних операцій на матці: кесаревого розтину, аборту з вишкрібанням, «припікання» ерозії тощо.
У жінок, які не стикалися з такими проблемами та народили кількох дітей, ендометріоз зустрічається набагато рідше. І, нарешті, найголовніший фактор, що провокує його поширення та розвиток, – це циклічне функціонування яєчників.
Саме синтез статевих гормонів естрогенів – те, що визначає саму сутність жінки – обертається нею злом. Щоправда, є й хороша новина: при настанні менопаузи вогнища ендометріозу зникають самі собою та проходять усі симптоми хвороби.
Питання, як дожити до цього «світлого» часу тим жінкам, яких мучить біль? Як народити дитину? Адже у 20–40% випадків виникає безпліддя. Пов’язано це з механічною непрохідністю маткових труб для яйцеклітини у місці осередку ендометріозу через утворення там спайок.
Тактика лікування
Лікар вибирає спосіб лікування ендометріозу, виходячи з того, наскільки поширений патологічний процес та виражені симптоми, якою є стадія захворювання. Важливо також, скільки років жінці, чи хоче вона мати дитину. Наприклад, пацієнтці старше 40 і вже має дітей при легкому перебігу ендометріозу (осередки невеликі, біль під час критичних днів несильний, прогресування захворювання не спостерігається), може бути достатньо консервативного симптоматичного лікування: призначають нестероїдні протизапальні засоби, анальгетики, спазмолітики. Корисні також усі заходи, які нормалізують стан імунітету.
Однак основний метод лікування ендометріозу – гормональний. Він може бути використаний як основний, а також у комбінації з оперативним лікуванням. Клінічна ефективність гормональної терапії пов’язана з тим, що медикаментозним шляхом зменшується синтез естрогенів і «вимикається» їх циклічний стимулюючий вплив на розростання вогнищ ендометрію поза порожниною матки.
Для терапії ендометріозу застосовують комбіновані оральні контрацептиви (КОК), антигонадотропіни (даназол), прогестагени (медроксипрогестерону ацетат), агоністи гонадотропін-рилізинг-гормону (лейпролід, гозерелін, трипторелін, нафарелін, нафарелін, бусерелін, бусерелін. Чим раніше встановлено діагноз і правильно розпочато терапію, тим швидше вдається домогтися нормалізації стану ендометрію та функції яєчників.
Як правило, лікування починають із прийому КОК або прогестагену. Справа в тому, що такі препарати мають відносно невелику вартість, високу ефективність та мінімальну кількість побічних ефектів. Якщо ж така терапія не допомагає, можливо, знадобиться прийом інших препаратів. Вони випускаються у різних лікарських формах. Є, наприклад, кошти для ін’єкцій щомісяця, і навіть у формі назального спрею.
За наявності показань використовується хірургічне лікування.
Так, операція стає шляхом вибору при безплідді, коли виключені інші причини. При можливості використовується лапароскопія — операція, що щадить через невеликий розріз, при якій проводиться діатермокоагуляція вогнищ ендометріозу. У 10% випадків, наприклад коли через ендометріоз порушуються функції якогось органу малого тазу (кишковик, сечовий міхур), потрібно більш радикальне втручання, можливо, з видаленням матки та яєчників.
Як би там не було, головне для пацієнтки – знайти лікаря, який викликає у неї симпатію та довіру. Для цього варто проконсультуватися у різних фахівців, вибрати «свого» лікаря, дотримуватися його рекомендацій і не сумніватися в тому, що все буде добре.
