Надзвичайні ситуації для першостільників – не рідкість. Скажімо, в аптеку приходить клієнт зі скаргами на загальне погане самопочуття та сильний головний біль. Ви вимірюєте йому тиск, і тонометр показує незначні цифри. Зрозуміло, що відвідувач має гіпертонічний криз. Але що робити у цій ситуації? Викликати швидку чи постаратися впоратися самотужки?
Можуть постраждати органи-мішені
Гіпертонічний криз – це швидке підвищення тиску систоли до 180 мм рт.ст. і вище та діастолічного до 120 мм рт.ст і вище. За таких показників виникає ризик різних ускладнень. Так, через спазму судин збільшується їх проникність, що особливо небезпечно для людей з патологіями системи згортання крові, а органи-мішені, до яких відносять мозок, очі, кровоносні судини, серце і нирки, можуть виявитися в стані гіпоксії, що веде до розвитку ішемічних ускладнень.
У міжнародній практиці прийнято виділяти два різновиди гіпертонічного кризу:
- невідкладну, при якій пошкодження органу-мішені відсутнє та лікування можна проводити амбулаторно за допомогою пероральних препаратів;
- надзвичайну, коли страждають органи-мішені та пацієнту потрібна негайна госпіталізація та лікування в умовах стаціонару.
Чому виникає і як діагностувати
У 90% випадків у людей, які зазвичай добре контролюють свій артеріальний тиск за допомогою лікарських препаратів, гіпертонічний криз виникає тому, що вони забули прийняти таблетку. Часто від нього страждають і ті, хто не підозрював своїх проблем з підвищеним артеріальним тиском.
Щоб діагностувати гіпертонічний криз, потрібно точно виміряти артеріальний тиск обох руках. Що ж до зовнішніх симптомів, то зазвичай на нього вказують сильний головний біль, задишка та кровотеча з носа. Якщо справа зайшла надто далеко і в результаті високого тиску почали страждати інші органи, до перерахованих симптомів може додатися сильний біль у грудях, помутніння зору, сплутаність свідомості та мови, нудота і блювання, плутане дихання, втрата свідомості. Ці симптоми є небезпечними для життя і вимагають екстреної медичної допомоги.
При підозрі на ускладнений гіпертонічний криз у лікарні проводять лабораторні дослідження: загальний розгорнутий аналіз крові та аналіз сечі, а також інші діагностичні процедури, наприклад електро- та ехокардіограму, комп’ютерну томографію грудної клітки, живота та головного мозку, рентген грудної клітки.
Основні препарати
Основна мета терапії будь-якого як невідкладного, і надзвичайного гіпертонічного кризу – нормалізація артеріального тиску. Однак тут є одна дуже важлива умова: вона має бути поступовою. В амбулаторних умовах артеріальний тиск слід знижувати лише на 25% протягом перших 24 годин. При гіпертонічному кризі в жодному разі не можна приймати «ударну» дозу гіпотензивного препарату. Якщо людині вже призначено препарати проти артеріальної гіпертензії, їй можна дати навіть половину звичайної дози. В решті випадків тиск зазвичай регулюється за допомогою комбінації таких пероральних препаратів, як петлеві діуретики (буметанід, фуросемід), бета-блокатори (пропранолол, метопролол, надолол), інгібітори АПФ (беназеприл, каптоприл, еналаприл), блокатори ).
У разі стаціонару навіть за ускладненому гіпертонічному кризі тиск також намагаються знижувати плавно: лише на 20–25% протягом перших двох годин із досягненням показників 160/100 мм рт.ст. протягом наступних 2-6 годин. Цей підхід важливий: занадто різке зниження артеріального тиску може призвести до недостатності мозкового, ниркового або коронарного кровотоку.
