Важливі умови
Для успішного зачаття потрібні певні умови. З боку жінки першорядне значення має овуляція, нормальне проходження життєздатної та готової до запліднення яйцеклітини по маткових трубах та сприятливе середовище у порожнині матки для злиття двох статевих клітин. Від чоловіка потрібно достатня кількість рухливих сперматозоїдів, здатних до запліднення. Вагітність найімовірніша при статевих зносинах кожні 36–48 годин та у близький до овуляції період.
Висновок про те, що подружня пара безплідна, фахівці роблять, лише коли зачаття дитини не настає протягом року регулярного статевого життя без контрацепції. Виявляється, однаково часто зустрічається і жіноче, і чоловіче безпліддя (40-45% випадків), у 15% пар воно пов’язане з порушеннями в організмі подружжя і розцінюється як змішане. Первинним безпліддя вважають, якщо зачаття ніколи не відбувалося, а вторинним – відсутність вагітності в даний час, хоча раніше жінка вже мала.
Проблеми сперматозоїдів
З’ясування причин безплідності починають із дослідження сперматограми чоловіка. Для зачаття необхідно, щоб кількість сперматозоїдів було не менше 20 млн/мл і половина з них зберігала рухливість хоча б протягом двох годин. Відсутність статевих клітин — азооспермія — може бути пов’язана з пригніченням їх вироблення або непрохідністю сім’явивідних шляхів. Зниження кількості активних повноцінних сперматозоїдів часто спостерігається при інфекційно-запальних захворюваннях сечостатевої системи. Рух чоловічих статевих клітин іноді ускладнює підвищена в’язкість насіннєвої рідини та їх аглютинація (склеювання), що також характерно для інфекцій та аутоімунних реакцій.
Негативно впливають на здатність до зачаття травми статевих органів, перенесений епідемічний паротит, варикоз внутрішньої насіннєвої вени, іонізуюча радіація, важка робота, куріння та алкоголь. Встановлено, що локальне підвищення температури в пахвинній ділянці у чоловіків та захворювання, що супроводжуються сильною лихоманкою, можуть порушити процес сперматогенезу. Причому «луна» цих станів зберігається протягом 2–3 місяців, оскільки сперматозоїди дозрівають майже 70 днів. Дається взнаки на їх якості та активність статевого життя. Як щоденні, так і рідкісні (рідше одного разу на тиждень) статеві контакти можуть призвести до зниження кількості та якості сперматозоїдів.
Жіночі фактори
У більшості випадків (35-40%) жіноча безплідність виникає на тлі змін з боку ендокринної системи. Серед них превалюють порушення менструального циклу та овуляції. Первинна відсутність менструації (аменорея) характерна для спадкових та генетичних хвороб, патології гіпофіза та гіпоталамуса. Значно частіше у жінок зустрічаються вторинна аменорея та нерегулярність циклу, пов’язані зі збоями в обміні речовин, прийомом деяких медикаментів (гормонів, транквілізаторів), психоемоційними конфліктами. Одну з ключових ролей у цих процесах відіграє надлишкова продукція в організмі гормону гіпофізу пролактину.
У третини жінок причиною безпліддя є зміни з боку маткових труб та малого тазу. Непрохідність труб може бути наслідком запального процесу, перенесених операцій, тяжких пологів. Суттєво впливають на просування яйцеклітини по маткових трубах рівень стероїдних гормонів та простагландинів в організмі, тривалий стрес. Зміни в малому тазі, що призводять до утруднення зачаття, характерні також для ендометріозу – досить поширеного захворювання жінок на репродуктивний вік. При цій патології відбувається розростання тканини, подібної до ендометрію (внутрішнього клітинного шару матки), у нетипових місцях: тазовій очеревині, яєчниках, крижово-маткових зв’язках, стінці матки, прямій кишці та ін. Ендометріоз зазвичай супроводжується спайковим процесом у малому тазу та хворобливістю менструацій. Але можливі безсимптомні форми хвороби.
Майже кожна п’ята жінка (до 20%) безпліддя є імунною і обумовлюється утворенням антиспермальних антитіл. Як правило, «зона бойових дій» у таких випадках локалізується у шийці матки, де жіночі антитіла до сперматозоїдів ліквідують чоловічі статеві клітини. Антиспермальні та антитестикулярні антитіла можуть утворюватися також і у чоловіків. Найчастіша причина такого незвичайного явища – травми яєчок.
Так званий фактор шийки призводить до безпліддя у 5% жінок. У нормі сперматозоїди проникають у маткову трубу вже через п’ять хвилин після попадання в шийку матки. Але аномалії розвитку та положення шийки матки, хронічні запальні процеси, суження просвіту цервікального каналу ускладнюють, а часом унеможливлюють просування сперматозоїдів у напрямку до яйцеклітини.
Особливості діагностики та лікування
При обстеженні пар, які не мають дітей, завжди проводяться аналізи для виявлення захворювань, що передаються статевим шляхом (аналізи крові, сечі, що відокремлюється зі статевих шляхів та ін.). Якщо інфекцій немає і сперматограма чоловіка нормальна, то основну увагу приділяють фахівці обстеженню жінки. Визначають рівень гормонів, проводять УЗД щитовидної залози, органів черевної порожнини та малого тазу. Стан маткових труб оцінюють за допомогою інструментальних та рентгенологічних методів. Широко застосовуються лапароскопія та гістероскопія (огляд порожнини матки). Ці маніпуляції дозволяють не лише візуально оцінити стан матки та її придатків, але й за необхідності провести ендоскопічне висічення спайок, видалити вогнища ендометріозу та ін.
Однією з причин жіночої безплідності, згідно з класифікацією ВООЗ, є негативний посткоїтальний тест. Тому його також використовують у діагностиці. Суть тесту полягає в тому, що підраховують кількість рухливих сперматозоїдів у слизу шийки матки жінки через 2,5-3 години після статевої близькості за 1-2 дні до передбачуваної овуляції після триденної статевої помірності. Тест вважається позитивним (нормальним) за наявності більше семи рухливих сперматозоїдів у полі зору.
Ефективність лікування безпліддя багато в чому визначається його формою та причинами. Якщо показники сперматограми у порядку, прохідність маткових труб не порушена, немає патології матки та гормонального дисбалансу, то дієвим може виявитися метод запланованих зносин. Він заснований на визначенні термінів овуляції та найчастішої статевої близькості саме у цей період.
При порушеннях прохідності статевих шляхів як у жінок, і у чоловіків використовують хірургічні методи корекції. Коли провідним є жіночий шийковий фактор безплідності, застосовують екстракорпоральне запліднення (ЕКО) та трансплантацію ембріонів у порожнину матки, внутрішньоматкову інсемінацію. При чоловічому безплідді та проблемах, пов’язаних з оболонкою жіночої статевої клітини, потрібен метод внутрішньоцитоплазматичної ін’єкції сперми – ІКСІ (від англ. ICSI – Intra Cytoplasmic Sperm Injection), при якому вибраний сперматозоїд гарної якості за допомогою мікроголки вводиться безпосередньо в яйцеклітину. Іноді такий сперматозоїд фахівці отримують безпосередньо із тестикулярної тканини за допомогою мікрохірургії.
Складність терапії безплідності полягає в тому, що в кожному конкретному випадку лікар-репродуктолог повинен ретельно розібратися, які причини патології є провідними та вибрати найоптимальніший метод лікування. Сучасні технології в більшості випадків дають змогу ефективно вирішити проблему безпліддя.
