Будь-який лікар із пристойним стажем роботи зустрічав у своїй практиці подібний випадок. Все в людини начебто в нормі, а їй погано. Особливо багато пацієнток у гінекологів. За статистикою до 40% бездітності в парах посідає так зване незрозуміле безпліддя, а до 50% викиднів немає видимих причин. Психологи у таких випадках шукають механізми тілесних недуг у хворобах особистості.
Проблема нереалізованості
Класика передменструального жанру відома багатьом напередодні місячних. Але якби тільки напередодні! Американські вчені виявили, що ПМС буває ще перед овуляцією, і після овуляції, і під час неї, а в деяких випадках супроводжує весь менструальний цикл жінки. Ознаки цього синдрому (загалом їх близько 200) вчені ділять на чотири групи. У першій, нейропсихічній – дратівливість, плаксивість, самобичування. Жінки з ПМС другого, набряклого типу, різко набирають вагу напередодні критичних днів. Нерідко у них у шафі висить одяг двох розмірів – один комплект, який менший, – для першої фази циклу, більший – для другої. Для наступної групи характерні дуже сильні мігрені, страх смерті, серцебиття, стрибки тиску без жодних видимих причин.
Є ще й так званий передменструальний дисфоричний розлад (зустрічається у 3-4% жінок). Напередодні місячних його жертви перетворюються на фурій, конфліктність зростає неймовірно. Дивлячись на них, оточуючі крутять пальцем біля скроні.
З погляду психосоматики, передменструальний синдром – це внутрішня напруга, не вивільнена енергія, нереалізованість, конфлікт між чоловічим та жіночим у душі жінки. Фахівці проводять таку паралель: вперше науковий опис ПМС з’явився у 1847 році і саме на Заході розгорнувся феміністичний рух.
Раніше жінка переважно, чим займалася? Народжувала та виховувала дітей, причому без перепочинку. У той час, коли вагітності слідували одна одною і менструації вважалися рідкістю, ПМСа не було і близько. А потім слабка стать змінила свою роль у соціумі: відійшов від материнства до професійної реалізації. Але виявилось, що це непросто. У результаті кар’єра (прояв чоловічої енергії) під питанням, а жіноча енергія та материнська роль засунуті на задній план. Через це виникає внутрішній конфлікт, накопичення невитраченої енергії, напруга, і тоді з’являється вторинна вигода у вигляді ПМС. Жінка запевняє себе та інших, що не може працювати, їй погано. Якщо остаточно не усвідомлена жіноча роль – частково жертовна, прощаюча, приймаюча – і реалізована місія з передачі естафети життя наступному поколінню, виникає ПМС.
Ознаки інфантилізму та нездійснених мрій
Багато лікарів вважають, що стабільність та тривалість менструального циклу безпосередньо пов’язані зі зрілістю особистості. Якщо є порядок усередині (жінка вміє приймати рішення, ставити цілі та добиватися їх), він буде і біологічно.
Цикл у жінок із міцним внутрішнім стрижнем не буде усічений чи пролонгований, чого не скажеш про інфантильних дам. Милі та привабливі жінки-діти не хочуть приймати відповідальність, ритм, зобов’язання – на рівні тіла подібна позиція віддаляє черговий вихід яйцеклітини на тривалий термін. Короткий менструальний цикл, навпаки, говорить про інтенсивність та насиченість життя. Але, незважаючи на динамічний ритм сучасного життя, жінок із пролонгованим циклом сьогодні помітно більше.
Доброякісну пухлину (міому, фіброміому) у репродуктивній системі жінки, що не народжувала, прихильники психосоматичної теорії асоціюють із символічною дитиною. У такий спосіб проявляється нереалізоване жінкою бажання бути матір’ю. Але нерідко новоутворення виникають у тих, хто народжував і не раз. Так трапляється, коли жінка вимагає від життя або від себе чогось несумісного з розвитком, або намагається зберегти те, чого немає.
Часто пухлини з’являються після втрати, смерті дитини, коли переривається протягом до і після. Жінка не може плавно перейти на новий етап і накопичує гіркоту втрати у вигляді ракової пухлини. Новоутворення може бути також втіленням мрії, що не здійснилася, про успішне, благополучне і справедливе життя, ідеальні відносини. Ця ситуація з часткою «не» (не вийшло, не пощастило, не вийшло) заважає перейти з минулого до майбутнього та трансформується на пухлину.
Новоутворення у гінекології часто пов’язані з відносинами між чоловіком та жінкою. Як правило, це прояв неприйняття, непрощення, невміння налагодити розуміння, а також надмірного захоплення чоловічою, домінуючою роллю.
Щодо кіст, психологи пов’язують їхню появу з непережитими образами. З погляду психології образа — це ознака душевної лінощів, небажання працювати над собою, над відносинами, нездатності знайти для себе позитивні установки з приводу життя.
Найкращий захист від новоутворень з погляду психосоматики – правильний світогляд. Кожну секунду в організмі людини видозмінюється до 10% клітин, і певний відсоток із них – ракові. Порятунок – в оперативності роботи імунної системи, що їх відстежує та нейтралізує. Але робота імунітету безпосередньо пов’язана з душевним та психологічним станом. Якщо людина правильно мислить, тобто. не накопичує претензій до інших, реально оцінює свої сили та має порядок у відносинах, його імунітет міцний та надійно захищає від раку.
Придушення сексуальності та егоїзм
На мові психосоматики запальний процес – це війна, вогонь протиріч, протистояння між зовнішнім та внутрішнім, полярність думок. Закінчується така битва або перемогою, або хронічною формою захворювання.
Часто інфекційні недуги виникають і натомість психічного розколу. Тоді будь-який, навіть не сильний стрес призводить до зниження імунітету та появи запалення. Нерідко так тілесно виражається внутрішнє хвилювання. Наприклад, якусь частину себе жінка не може прийняти, і їй доводиться через неї червоніти у прямому та переносному значенні. Найчастіше це придушення своєї сексуальності.
Психологічне безпліддя (той випадок, коли всі аналізи в нормі, а дітей немає) визнали навіть найпрагматичніші акушери-гінекологи. Часто безплідними через «пунктику» в голові стають люди, які в дитинстві росли без батька. Особливо якщо ім’я батька не знає сама мати. До речі, найчастіше це чоловіки, ніж жінки. Пам’ятаючи у глибині душі про дитячі переживання, лише на рівні несвідомого вони намагаються не залишати потомство.
Загальний штрих до портрета безплідних пар — егоїстичність. При найближчому розгляді у багатьох випадках виявляється, що в їхньому житті просто немає місця для когось ще. Наприклад, якщо жінка недоотримала в дитинстві тепла та турботи від батьків, створивши свою сім’ю, вона намагається сповна насититися близькістю, інтимністю і нікого більше не впускати у ці стосунки. Психологи звинувачують в таких людей інфантилізм, дитячу позицію, небажання до змін. Навіть якщо така жінка стає матір’ю після зачаття «в пробірці», може виявитися, що для неї був важливим лише факт народження дитини, соціальне визнання, але зовсім не сама дитина.
До речі, в деяких наукових доповідях описано цікавий зв’язок між небажанням жінки мати дитину та мимовільними абортами. Припустимо, обставини склалися так, що жінка завагітніла не вчасно, вона в розпачі: у неї немає сім’ї, достатку, їй нікуди принести малюка або стосунки з майбутнім батьком дуже погані. І тоді ненароджена дитина допомагає матері та «самоабортується». Але навіть якщо жінка зважилася на аборт, на Заході під час консультування таких пацієнток, щоб полегшити їхнє почуття провини, їм дають зрозуміти, що дитина теж обирає: залишитися в утробі чи піти. Із самого початку вона знає про аборт. І свідомо робить вибір.
