Подбайте про власну безпеку
До рятувальних дій варто вдаватися у тому випадку, якщо ви упевнилися, що самі у безпеці і не перебуваєте на лінії вогню. В зоні під обстрілом надати допомогу часто означає наразити себе на небезпеку. Тому у цій ситуації можна рекомендувати постраждалому переміститися самостійно в зону укриття, вказавши йому найближче. Бачите кров, або постраждалий сам виявив кровотечу,? Рекомендуйте йому скористатися джгутом.
Роззбройте пораненого та надайте йому допомогу
Якщо обстріл поруч, однак ви знаходитесь поза його зоною, то все одно розпочинайте надавати допомогу постраждалому після оцінки власної небезпеки. Перш за все, переконайтеся, що у постраждалого військового нема зброї. У людини в стані шоку/критичної кровотечі може бути порушена свідомість. Тому зброя повинна знаходитись якомога далі. Зверніть увагу на руки пораненого – переконайтеся, що він не тримає гранату чи інші небезпечні речі.
Далі слід надати домедичну допомогу. Її умовно позначають чотирма літерами латинського алфавіту CABC: C (critical bleeding) – контроль критичної кровотечі. Її щонайшвидше потрібно виявити і зупинити, інакше людина може загинути протягом 2 хвилин. A (airway) – перевірити прохідність дихальних шляхів. Від непрохідності дихальних шляхів людина помирає протягом 3-4 хвилин. B (breathing) – дихання. Наявність повітря у плевральній порожнині (напружений пневмоторакс) – найнебезпечніший стан, який також можна розпізнати та попередити на етапі домедичної допомоги; C (circulation) – огляд наявності інших поранень, термоконтроль.
Цей алгоритм увібрав всі невідкладні стани, що є превентивними для запобігання смерті. До речі, українські волонтери цей само алгоритм допомоги часто позначають абревіатурою КОЛЕСО. Тобто послідовно потрібно оцінити наявність та характер К – кровотечі; О – оглянути дихальні шляхи та видалити сторонніх предмети з рота та носа; приділити увагу Л – легеням та переконатися, що людина дихає, якщо ні, почати реанімаційні заходи (серцево-легенева реанімація, дихання рот в рот); оцінити Е – ефективність (дихання); прослухати роботу С – серця; О – оглянути пораненого ще раз та оцінити свідомість. Кровотеча: виявити і зупинити!
Ознаки критичної кровотечі:
- кров, що інтенсивно/під тиском витікає з рани
- одяг/пов’язка, рясно просякнута кров’ю
- ампутовано (повністю або частково) кінцівку
- порушення свідомості у пораненого
- калюжа крові, що збільшується на очах.
Далі необхідно визначити локацію пошкодження і з огляду на неї застосувати відповідний метод зупинки кровотечі:
- нижні й верхні кінцівки – кровотечу можна вгамувати прямим тиском на рану, накладанням джгута або тампонуванням;
- шия, ділянка верхніх кінцівок (місце прикріплення рук до тулуба), сідниці – лише прямий тиск на рану або тампонування;
- внутрішня кровотеча при пораненні грудної клітки або живота – єдиний порятунок – швидка евакуація до госпіталю.
Майте на увазі:
- якщо неможливо візуалізувати місце кровотечі, то накладати джгут (турнікет) потрібно максимально високо на кінцівку,
- якщо краї рани чітко видно, джгут накладають на відстані 5-8 см від поранення,
- якщо кровотеча не зупинилася, накладіть другий турнікет впритул до першого,
- джгут потрібно накласти якнайшвидше: кровотечу треба зупинити за 1 хвилину, дофіксовувати можна не більш як 3 хвилини,
- важливо зафіксувати час накладання джгута/турнікета.
- на домедичному етапі джгут може залишатися на кінцівці до 2 годин,
- послаблювати або переміщувати його може тільки медик в умовах госпіталю.
Кровоспинні бинти або інші гемостатичні засоби (засоби, що зупиняють кровотечу) та здавлювання можуть бути використані для зупинення кровотечі з рани, на яку неможливо накласти джгут, наприклад, кровотеча із пахвової ямки, області паху або шиї. Необхідно надавати прямий тиск на рану протягом не менше 3 хвилин.
Дихання без перешкод
Перевірте дихання пораненого за методикою «дивитися-слухати-відчувати». Для цього відхиліть голову постраждалого назад та трохи підніміть підборіддя (це унеможливить обструкцію язиком). Прикладіть вухо до рота та носа постраждалого, таким чином, щоб ваше обличчя було направлене на його грудину. Дивіться, як здіймається та опускається грудна клітка та живіт пораненого. Слухайте звуки його дихання. Відчувайте його дихання на вашому обличчі. Зробіть штучне дихання, якщо необхідно. Непритомного пораненого, у якого ви не виявили додаткових пошкоджень, варто перевернути на бік. Це дасть змогу крові, що накопичилася, слизовим виділенням та блювотинню витікати через рот постраждалого, а не блокувати його дихання.
Контроль стану легень
Наступний крок — перевірка пораненого на предмет проникаючих (відкритих) поранень грудної клітки. Вони небезпечні тим, що можуть спричинити потрапляння повітря в грудну порожнину та колапс легень. Тому всі відкриті рани грудей слід негайно герметизувати спеціальною наклейкою з клапаном або хоча б шматком повітронепроникної тканини, яка має на 5 см виходити за межі поранення. Коли поранений видихне, усі сторони повітронепроникної тканини варто приклеїти до тіла. На цьому етапі допомоги за ознак таких уражень без навичок тактичної медицини варто робити усе необхідне, аби якнайскоріше передати пораненого фахівцям.
Повторний огляд
Якщо з легенями все гаразд, то за алгоритмом домедичної допомоги варто ще раз оглянути пораненого і упевнитися, що ви виявили та належним чином обробили усі пошкодження та за можливості дочекатися лікарів.
Використані фото Shutterstock/FOTODOM UKRAINE
