Кількість нападів збільшується щодня
За даними ВООЗ в Україні було атаковано 58 медичних закладів, 11 транспортних засобів, 16 медичних працівників і 10 пацієнтів. Ці напади спричинили 71 смерть і 37 поранень. ВООЗ також зафіксувала «ймовірне» викрадення або затримання медичного персоналу та пацієнтів.
«ВООЗ рішуче засуджує ці атаки», – повідомило агентство у Twitter . «Напади на охорону здоров’я; наприклад, на пацієнтів, приміщення, транспорт, персонал, припаси та склади – порушують міжнародне право та ставлять під загрозу життя».
«Ми стурбовані тим, що ця цифра збільшується щодня», – сказав BBC представник ВООЗ в Україні Ярно Хабіхт . «Заклади охорони здоров’я мають бути безпечними місцями як для лікарів, так і для медсестер, а також для пацієнтів, до яких можна звертатися за лікуванням. Цього не має відбуватися».
Військові злочини
Оскільки війна в Україні є міжнародним збройним конфліктом між двома державами, застосовуються Женевські конвенції. Розширені після Другої світової війни, конвенції встановлюють основні права цивільних і військовослужбовців, а також встановлюють захист поранених і хворих. Вони були ратифіковані тодішнім Радянським Союзом у 1954 році.
Згідно зі статтею 18 Конвенцій цивільні лікарні «ні за яких обставин не можуть бути об’єктом нападу, але вони завжди мають повагу та захист». Порушення цього правила може бути розслідувано Міжнародним кримінальним судом у Гаазі, і, якщо буде визнано, що це військовий злочин, окремі винні можуть бути притягнуті до відповідальності та покарані.
Проте з цього правила є і виключення. Наприклад, захист від нападу втрачається, якщо медичний заклад розташований поблизу військового об’єкта або вважається, що він здійснює дію, «шкідливу для противника». За даними Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ), це може включати використання госпіталю як щита для здорових бійців або розміщення медичної частини в позиції, яка перешкоджає атаці противника.
Ці лазівки часто дозволяють агресору стверджувати, що напад був законним. Але навіть у такому разі перш ніж атакувати лікарню, яка підпадає під виключення з Женевської конвенції, нападаюча сторона має завжди дати попередження з обмеженням у часі, а інша сторона прийняти чи проігнорувати це попередження. Під час війни в Україні таких попереджень не було, тому усі напади на заклади охорони здоров’я можна розглядати як військові злочини росії.
Звична практика країни-терориста
Втім для цієї країни напади на заклади охорони здоров’я, схоже є звичною практикою ведення бойових дій. Наприклад, американська правозахисна група Physicians for Human Rights стверджує, що російські або місцеві сили були причетні до щонайменше 244 окремих нападів на медичні заклади в Сирії з 2011 року.
У якийсь момент благодійна організація «Лікарі без кордонів» навіть прийняла рішення припинити ділитися GPS-координатами деяких клінік, якими вона керувала, з сирійським урядом або його російськими союзниками через побоювання, що в результаті вони, швидше за все, стануть прямими цілями.
Російські чиновники заперечували, що навмисно атакували лікарні в Сирії, і разом з тим припускали, що «джихадисти» в країні ховаються в лікарнях та іншіх захищених цивільних будівлях.
