Відомий актор та гуморист Юрій Ткач – неймовірно зайнятий чоловік. Але й настільки ж добрий і чуйний. Судіть самі: щоб дати нам інтерв’ю, не пошкодував годину свого вихідного. Чи не єдиного за весь місяць!
– Спостерігаючи за тим, скільки у вас в роботі проектів, можна підрахувати, що працюєте взагалі без вихідних.
Як відомо, артисти живуть по числах, а не по днях тижня. А вихідний може випасти зовсім несподівано. Але і тоді день пролітає в клопотах: зранку треба забігти на маленьку репетицію, потім трошки походити по магазинах, а після обіду вже можна сказати собі: о, сьогодні я вільний! А так щодня з десятої ранку і часто до десятої вечора я працюю.
– Як згадуєте проект «Танці з зірками», в якому дійшли з партнеркою Ілоною Гвоздьовою майже до фіналу?
Те, що ми показували щонеділі на паркеті, це лише один бік медалі. Інший – тяжка праця з понеділка по суботу, по чотири-п’ять годин щоденно. Плюс час на підбір музики, примірку костюмів для виступу, зустрічі з музикантами. Коротше кажучи, ми пропадали за лаштунками зранку до ночі. Тому для мене це шоу – непроста робота. Навіть можна сказати: дуже непроста. І якщо мені запропонують другий раз взяти участь в такому проекті, дуже сильно подумаю.
– Першого разу, кажуть, ви погодилися одразу.
Бо не знав, що це таке! Але і зараз впевнений: пройти через подібне випробування потрібно кожному артистові. Погодився я дійсно зразу, але оскільки був дуже зайнятий в інших проектах, довелося кілька місяців узгоджувати мій графік, щоб, як кажуть, зійшлися всі шестерні. Я знімався в «Одного разу під Полтавою», в планах були й інші зйомки. Щось довелося скасувати, щось – перенести. І все одно ми з Ілоною розпочали тренування трохи пізніше, ніж інші учасники.
– Ви зразу зрозуміли, що Ілона – ваша пара?
Думаю, велика заслуга в цьому продюсерів шоу. А я з першої репетиції зрозумів, що вони не помиляються: Ілона така сама дурна до роботи, як і я! Вже на другому тренуванні мені здавалося, що ми знайомі дуже давно, розуміємо один одного з півслова. І яка б не була інтонація розмови, партнер все фільтрує і бере до уваги лише суть, абсолютно ні на що не ображається.
– Під час «Танців з зірками» ви разом проводили багато часу разом не лише на роботі, але й в звичайному житті. Приміром, святкували дні народження дітей. А зараз?
Ми постійно переписуємося, час від часу зідзвонюємося. А от зустрітися все не виходить. Домовляємося: «От на цій вечірці точно здибаємося!», а потім – то робота, то я зібрався в свій Дніпро і не можу поміняти плани… Дуже хочу, однак чомусь ніяк не потрапляю на ці тусовки! Але тішуся надією, що все-таки ми зустрінемося.
– Що вам дають емоційно поїздки в Дніпро?
Там живуть мої рідні – тато і мама, брат, улюблені теща і тесть. Усі мої друзі дитинства та юності. Ми переїхали в Київ всього три роки тому, додому поки тягне дуже сильно. Рвемося туди постійно. Зазвичай їдемо машиною і вже не раз помічали, що сім годин в дорозі пролітають, як лічені хвилини. Це тому що ми їдемо додому! А коли повертаємося звідти, думаю: треба уважно переглянути графік, коли там вихідні? І от випадає «віконечко» – і ми вже знову в Дніпрі!
– Цікаво, чи ходите з на зустрічі випускників в школі?
Ні. Справа в тому, що я вчився в трьох школах. Одна була до шостого класу, друга – до восьмого, а в третій вже отримував диплом. От туди якось я приходив на свій день народження. Мене зустрічали в актовому залі в два етапи, щоб на творчому вечорі побували всі охочі школярі. Було так приємно! Пообніматися зі своїми вчителями, поговорити з директором. А потім – за стіл до родичів!
– Ваша мама за професією – хореограф. Хвалила чи трохи критикувала за номери в проекті «Танці з зірками»?
Тільки гаряче підтримувала! Вона хвалить мене завжди і всюди. А ще коли бачить, що син танцює! Та ще й по телеку! Та це «вообще»! Для кожної мами – це велике щастя.
– Ваша пластичність від неї?
Я досі не впевнений, що пластичний. Інколи мені здається, що дерев’яний, як Діма Комаров (сміється). Чесно кажучи, зі спортом не дуже дружу, вистачає лише на маленьку зарядку вранці. Не подобається мені це – відразу настрій падає, температура підвищується (сміється).
– Ваша дружина – також хореограф. Часом не мама вас познайомила?
Часом – мама. Це дуже цікава історія. Ми познайомилися на п’ятдесятиріччі мого батька. Мама попросила колегу порекомендувати круту бальну пару, яка могла б могли виступити на святі. От тоді я побачив дуже гарну дівчину. Мама ще підливала масла у вогонь: «Зверни увагу!» А я шуткував: «Ти її спеціально запросила, щоб познайомити зі мною?» Віці було тоді 16 років, мені – 24, я зустрічався з дівчиною. В той вечір все обмежилося просто знайомством. А через чотири роки ми зустрілися на ювілеї маминого колективу, куди мене запросили попрацювати ведучим. Чесно кажучи, я не палко бажав туди йти. Але погодився. За день до свята, на репетиції, побачив там знову Віку. І зрозумів: це доля! На той час моє серце вже було вільне. Буквально за кілька місяців ми зрозуміли, що все у нас серйозно. А пропозицію руки та серця зробив через рік.
– Кажуть, що ви зовсім не сваритеся. В чому секрет?
У неї прекрасне почуття гумору, тому ми не вміємо ображатися одне на одного більше хвилини. Навіть колись хтось ненароком фиркне, дуже швидко все минає. І найголовніше при цьому – не боятися сказати «пробач». Життя дуже коротке, треба його проживати з посмішкою та гарним настроєм.
– Чи стають у пригоді вам в житті ваші основні професії?
За першою освітою я металург, за другою – фінансист. Якщо чесно, то спочатку вступав до Дніпропетровського інституту інженерів транспорту, там була дуже сильна команда КВК. Я зі школи про це мріяв, але провалив іспити. Перший виш, який мені попався, як раз і була металургійна академія, куди мене прийняли без проблем. Але біля верстата чи доменної печі я себе не бачив. Ну, пару разів «умнічав» за столом, коли чарочку піднімали. Щось про нагрівання металів до необхідної температури плавлення… А з приводу другої освіти – вона корисна, всі ж ми щодня рахуємо гроші. Хоча навіщо я так глибоко заглиблювався в це – сам не розумію. У батька, до речі, три вищі освіти. Був час, коли я також думав вступити ще до одного вишу, щоб отримати акторську спеціальність. Потім міркував щодо того, а чи не піти на акторські курси, зараз багато доволі пристойних. Однак так все закручується, що і на це не буде часу.
– Дружина не каже вам: «Юра, збав вже трохи оберти»?
Вона каже інше: «Давай-давай! Нема коли відпочивати!» (сміється) А якщо серйозно, то вона повністю довіряє мені, бо знає, що завжди, погоджуючись на ту чи іншу пропозицію, все зважую. І після роботи я не завіюся ні в який клубець чи паб, ввечері буду дома, в сім’ї. Мої рідні – моя головна велика любов, друга – мій улюблений Дніпро. Третя – робота. Живу от в такому любовному трикутнику, і це мені дуже подобається.
– У вас є досвід проживанні у сільській місцевості, як у вашого Юрчика з проекту «Одного разу під Полтавою»?
Досвіду проживання в селі немає. Влітку мене постійно відправляли в дитячі табори, але це інше. Зміг би я зробити в хаті щось своїми руками? Мабуть, було б так само, як з моїм Юрчиком. Де в чому я, звичайно, як будь-який чоловік, розбираюся, але, чесно кажучи, в мене немає дома навіть інструментів. Хоча, думаю, коли з’явиться будинок, все буде по-іншому.
– Чи зустрічаєтеся ви з колегами по серіалу поза знімальним майданчиком?
У житті – ми кореші! Постійно перетинаємося в інших проектах – тих же «Лізі сміху» та «Іграх приколів». На гастролях, світських заходах. Коли довго не бачимося (це може бути місяць, не більше), а потім зустрічаємося, то «мама дорогая»! Всі бари лопаються і дискотеки рвуться!
– Ви дуже активний у соціальних мережах. Чи спілкуєтеся з прихильниками, які вам пишуть приватні повідомлення?
Стараюся відповідати на всі листи, що отримую. Але їх часом дуже-дуже багато приходить. Я все перечитую. І всі коментарі під усіма своїми постами. І всі «лайкаю», навіть негативні. Хоча і засмучуюсь, коли пишуть погане… Один раз було під постом близько тисячі коментарів, ледь з глузду не з’їхав, поки всім поставив «подобається». Зазвичай переглядаю свої сторінки вранці по дорозі на роботу, а можу і під час сніданку полізти в Інтернет.
– Що робите, коли прокидаєтеся, а позитивного настрою – ні краплинки?
Самому собі кажу подумки: «День буде шикарний! Так-так! Все вдасться!» І посміхаюся. Дуже допомагає.
Досьє
• Народився в Дніпропетровську (нині – Дніпро) 9 листопада 1983 року.
• Вчився в трьох школах міста.
• Закінчив Національну металургійну академію України та Університет економіки і права «Крок».
• Грав у Дніпропетровській команді КВК «Дніпро».
• З 2013 року актор скетчкому «Країна У».
• Фіналіст телешоу «Танці з зірками».
Discussion about this post