Не прогавити момент
Вміння писати – один із найскладніших видів людської діяльності, освоїти його зовсім не просто.
– У процесі становлення цієї навички беруть участь різні області лівої півкулі головного мозку, де задіяні чотири аналізатори, – розповідає Тетяна Василенко, логопед-дефектолог. – Речедвигательний допомагає говорити, речеслуховой – вибирати потрібні букви, зоровий – правильно передавати їх у папері, а руховий – здійснювати сукупність дій, необхідні записи. Збій на будь-якій із цих стадій викликає порушення листа – дисграфію.
На щастя, її виникнення не пов’язані з дефектами інтелектуального розвитку. Діти, які «не дружать» з правописом, цілком тямущі і можуть добре встигати з математики, хімії, геометрії тощо.
Які ж причини дисграфії? Велику роль відіграє спадковий фактор. У цьому випадку малюк відчуватиме в школі приблизно ті ж проблеми, що й батьки у його віці. Також велику роль відіграє наявність родової травми (наприклад, гіпоксії мозку) або струс мозку в ранньому віці. До групи ризику входять діти, мають мало чітку артикуляцію. Ці малюки, як правило, пізно починають говорити, і їх важко зрозуміти навіть близьким. Є й інші особливості: дисграфія більше загрожує хлопчикам, а не дівчаткам і перевченим шульгам.
Остаточне формування навичок листа закінчується до 11 років, тому у батьків першокласників ще є час вжити необхідних заходів.
Розпізнати та діяти
У дитини 5–7 років уважному вчителю чи батькам не важко помітити дисграфію за основними ознаками. Це наявність специфічних помилок (перепустки, заміни, перестановки, вставки букв, дзеркальне написання) та його стійкість: вони зустрічаються переважають у всіх видах письмових робіт (диктант, переписування, виклад, твір).
– Як тільки ви побачили порушення листа, беріть 2–3 зошити дитини та звертайтеся до логопеда, – рекомендує Тетяна Василенко. – Пам’ятайте: чим раніше фахівець і ви самі почнете працювати з малюком, тим кращими будуть результати.
Дуже важливо дисграфію правильно класифікувати. Адже коригувати потрібно те, що порушено, лише тоді на вас чекає успіх. Тактика занять за різних форм порушення листа відрізняється. Іншими словами, те, що допомогло “Васі з нашого класу”, може зовсім не підійти вашому чаду. Розібратися в суті проблеми може лише кваліфікований та досвідчений логопед. Фахівці виділяють кілька найпоширеніших форм дисграфії.
Фонематична. Це найпоширеніша форма, яку ще називають акустичною. Виявляється вона заміною букв, що відповідають фонетично близьким звукам. Наприклад, слово “щітка” дитина може написати “чітка”, а “клас” – “око” і т.д. При цьому помилки виникають і під час читання: діти плутають букви, пропускають приголосні при їх збігу, переставляють склади, читають за здогадом.
Малюкам з таким порушенням важко сприймати звуковий склад слів, при цьому вони пишуть і читають так само, як чують.
Оптична. Щоб навчитися читати та писати, необхідна зорова пам’ять на літери. Вони відрізняється своїм малюнком, зображенням. Порушення їх зорового сприйняття проявляється у труднощах засвоєння, замінах та спотвореннях. Якщо придивитися, багато літер схожі. Наприклад, “з” і “е”, “ш” і “щ”, “р” і “ь”. Саме їхні діти плутають, переставляючи місцями. До оптичної дисграфії також належать дзеркальні перевороти букв. Таке порушення найчастіше зустрічається у шульг.
Кінетична. Це моторна форма дисграфії, яка виникає через проблеми з рухами очей у процесі читання та рук під час письма. Нерухливий погляд практично не сприймає складне за структурою зображення, яким є літери, слова та речення. Аналогічно, правильно писати можна лише за певних рухах руки. Інакше виникає плутанина.
Аграматична. За такої форми дитина пише як би всупереч правилам граматики. Це виявляється у неправильному вживанні закінчень слів, у невмінні узгодити слова між собою (наприклад, «гарна дівчинка», «маленька книжки» тощо).
Дизорфографічна. Правила знає, а використовувати не може – то можна охарактеризувати цю форму дисграфії. У дитини відсутнє почуття мови. Він припускає до 60 помилок на одній сторінці і не може визначити, де саме потрібно застосувати добре відоме правило, не здатний виявити помилку і тим більше виправити її. Діти з дизорфографією особливо потребують логопедичної допомоги. Без неї вони часто опиняються серед тих, хто не встигає з усіх предметів.
12 правил для батьків
Дитину з дисграфією необхідно водити на регулярні заняття з логопедом, а вдома дотримуватись елементарних правил.
- Спілкуйтеся в сім’ї мовою, якою проходить процес навчання дитини в школі. Іноді причиною дисграфії буває елементарне двомовність.
- Слідкуйте за психологічним кліматом у будинку, уникайте скандалів та з’ясування стосунків при дитині.
- Переважна більшість страждаючих на дисграфію – потенційно геніальні художники. Усіляко заохочуйте бажання малювати у такої дитини. Малюнок дозволяє йому «пояснюватися» і творчо самовиражатися, а заразом підвищує самооцінку.
- Правильній та узгодженій роботі мозку та рук під час листа сприяє масаж подушечок пальців. Тому добре, якщо корпус ручки тригранний, а місце «захоплення» покрите реберцями або пухирцями. Найбільш відповідними вважаються гелеві ручки (відчувається натиск), але в першому класі ними користуватися, швидше за все, заборонять (часто течуть, замерзають, псуються), тому намагайтеся писати ними вдома.
- Попросіть вчителя на якийсь час припинити оцінювати у дитини швидкість читання. Справа в тому, що малюк зазнає величезного стресу під час таких перевірок, а значить, порушення можуть посилитися.
- Не давайте дитині вправи, в яких написано текст з помилками. Він може запам’ятати їх та повторювати.
- Щодня протягом п’яти хвилин (не більше) робіть прості вправи: попросіть дитину в будь-якому тексті, окрім газетної, наголосити на заданих буквах. Починати треба з одного голосного, потім перейти до приголосних. Через 2–2,5 місяці таких вправ правопис помітно покращає.
- Щодня пишіть олівцем короткі диктанти (по 150–200 слів). Перевірте текст, але не виправляйте помилки, а поставте на полях галочки чорною або синьою пастою (не червоною!) Потім дайте зошит на виправлення дитині, щоб вона сама вчилася бачити свої помилки.
- Надзвичайно важливий та нічим не замінний прийом – усе, що пишеться, чітко промовляти вголос у момент написання. У мові ми не передаємо правильне звучання слів. Наприклад, фразу “на столі стоїть молоко”, вимовляємо, змінюючи “про” на “а”. Повторіть її кілька разів, роблячи акцент на літерах «о», і простежте, щоб дитина сказала і записав так само.
- Велику моторику (рухи руки та передпліччя) добре розвивають лабіринти. Купуйте спеціальний розвиваючий зошит і стежте, щоб дитина змінювала положення руки, а не аркуша паперу.
- Давайте дитині вірші спочатку прочитати з виразом, а потім – переписати.
- Обов’язково читайте малюкові на ніч казку, а вранці просіть коротко переказати її суть.
І, звичайно ж, всіляко заохочуйте дитину! Вона має відчути хоч і маленький, але успіх. Тоді з’явиться стимул до навчання.
П’ять завдань
Батькам дошкільнят 3–5 років важливо запобігти дисграфії. Для цього розроблено простий метод із п’яти завдань:
- «рядоговорення» – дитина перераховує пори року чи дні тижня;
- ритми – повторює постукування, яке виконується з певним ритмом;
- рухи – копіює послідовність рухів вашої руки;
- цифри – повторює по порядку послідовність із кількох цифр;
- «право-ліво» – дитина повинна вміти підняти ліву руку, показати праве око, підняти ліву ногу, взятися лівою рукою за праве вухо тощо.
Тетяна ПРИХОДЬКО для МБ
