Дисоціація як захисний механізм психіки
«Це відбувається не зі мною», «я немов спостерігаю за собою здалеку», «мені просто сняться жахи», «я все ще живу у мирному часі, а зараз, немов актор, виконую роль у стрічці про війну», «я розумію і бачу усі жахи, але не можу їх відчути, не можу навіть заплакати».
Подібні відчуття сьогодні знайомі багатьом українцям. Іноді вони лякають, адже змушують людей сумніватися у власному психічному здоров’ї та постійно задаватися питанням: чи не втратили вони здоровий глузд.
Проте психологи заспокоюють, що це цілком нормальна реакція психіки на ненормальні, небезпечні для життя або травматичні події, які людина не може контролювати, такі от як війна.
Коли емоційного стресу стає занадто багато і розум просто не може впоратися із ним, він вмикає захисні механізми. Одним з яких і є дисоціація або відсторонення, який домагає дистанціюватися від травматичної ситуації. Як наслідок, людина відчуває себе відірваною від свого оточення, від реальності та навіть від власної особистості, натомість отримуючи змогу не так болісно реагувати на травмуючи події.
Різновиди дисоціативних розладів
Вирізняють декілька різновидів цього стану:
- Дисоціація — це загальний термін, який позначає відстороненість від багатьох речей.
- Деперсоналізація — це саме відчуття відірваності від себе та своєї особистості.
- Дереалізація – це коли речі або люди навколо здаються нереальними або «менш реальними», ніж мають бути.
У кожної людини ці типи відчуттів різняться за ступенем тяжкості. Одним лише інколи здається, що вони спостерігають за всім здалеку, інші – приходять до справжнього роздвоєння особистості. Проте, коли такі стани пов’язані з травматичними подіями, на відміну, наприклад, від психічних захворювань на кшталт шизофренії, люди цілком усвідомлюють, що їхні відчуття незвичайні.
Посібник з діагностики та статистики психічних розладів (DSM-5) визначає три типи дисоціативних розладів:
- Дисоціативну амнезію: люди забувають інформацію про себе або події, які з ними сталися.
- Розлад деперсоналізації-дереалізації: здатність людини діяти на емоційному рівні знижується, навколишній світ здається примарним, а оточуючі люди – нереальними. Згодом у людини змінюється відчуття власного тіла, з’являється «позатілесний досвід», стає важко впізнати своє зображення в дзеркалі тощо.
- Дисоціативний розлад ідентичності: людина плутається в тому, хто вона є, і відчуває себе чужою, незнайомою. Вона може поводити себе по-різному в різний час або писати різним почерком тощо. Цей стан характеризується наявністю двох або більше постійних станів особистості і називається розладом множинної особистості.
Симптоми дисоціативного розладу
Дисоціація порушує чотири сфери особистого функціонування, які зазвичай функціонують плавно, автоматично та не викликають жодних проблем:
- Свідомість;
- Ідентичність особистості;
- Пам’ять;
- Усвідомлення оточення.
Порушення в цій системі автоматичних функцій викликають симптоми дисоціації.
Перші симптоми дисоціативного розладу включають:
- зниження здатность емоційно реагувати, відчуття відірваності від власних емоцій;
- почуття заціпеніння або віддаленості від себе та свого оточення;
- зміни в тілесних відчуттях;
- змінене відчуття часу і місця.
Проте, коли стан людини погіршується вона може стикнутися і з іншими проявами:
- «позатілесний досвід», під час якого ви ніби пливете чи летите або спостерігаєте за собою здалеку чи на екрані кінотеатру;
- відчуття відірваності від власного тіла;
- Відчуття, що ви ненадовго втрачаєте зв’язок з подіями, що відбуваються навколо вас
- розмите відчуття реальності: життя — це сон, де всі і все здається нереальним;
- відчуття того, що ви не контролюєте свої дії;
- прогалини в пам’яті, особливо про конкретних людей, події чи періоди життя;
- нав’язлива поведінка, наприклад, багаторазовий погляд у дзеркало, щоб перевірити, чи ви справді існуєте.
Діагностика
П’яте видання «Діагностико-статистичний посібник із психічних розладів» (DSM-V) перелічує наступні критерії діагностики дисоціативних розладів:
- У людини постійно або неодноразово виникає відчуття деперсоналізації або дереалізації.
- Під час цих переживань людина усвідомлює, що це не є реальністю.
- Ці симптоми викликають дистрес і труднощі при виконанні рутинних завдань.
- Симптоми не повязані з іншими психічними розладами, вживанням ліків або наркотиків.
Лікування
Типи психотерапії, які можна використовувати для лікування дисоціації, включають:
- Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) , яка зосереджується на тому, щоб допомогти людям визначити та змінити негативні думки та поведінку
- Діалектична поведінкова терапія (DBT) , яка допомагає людям оволодіти навичками, які дозволяють краще керувати емоціями та зупиняти шкідливу поведінку
- Десенсибілізація та повторна обробка руху очей (EMDR), яка використовує стратегії КПТ разом із візуальними вправами.
Психотерапія може допомогти людині усвідомити свої симптоми, відстежувати їхню появу та принаймні частково контролювати їх, повертаючись в реальність кожного разу, коли мозок намагається з неї втекти. Терапія також може допомогти зменшити тривожність чи нав’язливу поведінку, які часто супроводжують дисоціативні розлади.
У важких випадках лікарі призначають медикаментозну терапію, зокрема, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), ламотриджин та деякі інші препарати.
Самодопомога
У деяких випадках дисоціативні розлади, пов’язані із гострою травмою чи надмірним стресом минають самі. Принаймні стан людини значно покращується, коли травматичні події лишаються в минулому, а людина опиняється у безпеці. Іншими словами, коли зникають тригери, що викликають дисоціацію, зникає і сама дисоціація.
Проте під час війни уникнути таких тригерів практично неможливо, адже ми всі читаємо новини, слухаємо розповіді друзів, спілкуємося із знайомими та незнайомими людьми, не оминаючи болючі теми.
Тому зараз всім, хто відчуває симптоми дисоціативних розладів, варто взяти до уваги деякі стратегії, які домагають зменшити їхні прояви та приборкати стрес і тривогу. Зокрема, психологи рекомендують:
- Достатній сон щоночі;
- Використання стратегій розслаблення, щоб допомогти вам впоратися зі стресом;
- Регулярні фізичні вправи;
- Здорове харчування;
- Психологічні прийоми, які можуть допомогти повернути вас у теперішній момент, наприклад, лягте на підлогу, порахуйте пальці на руках, відшукайте п’ять червоних предметів навколо, вимийтеся холодною водою тощо.
Використані фото https://pixabay.com/
