Історія малярії в дореволюційній Росії та Радянському Союзі

vigilant against malaria threat mosquito skin

Що таке малярія?

Гален був упевнений, що малярія – це один із проявів лихоманки.

Помилка прижилася і проіснувала в медицині понад 15 століть.

Лише в XVII столітті це захворювання виділили як самостійне з-поміж інших недуг, що супроводжуються лихоманкою.

Ну, а повне уявлення про нього вчені склали на початку XX століття – для цього знадобився розвиток хімії, мікробіології та фізіології.

Сьогодні ми знаємо, що переносить захворювання малярійний комар, або анофелес.

mosquitos biting human arm malaria disease history

Під час укусу з його слиною в кров людини потрапляють одноклітинні організми – малярійні плазмодії у вигляді особливої форми – спорозоїтів.

Спочатку вони з током крові проникають у гепатоцити та тканинні макрофаги, де відбувається нестатеве розмноження паразита з утворенням форм, які називають мерозоїтами.

На наступному етапі мерозоїти виходять у кров, де відбувається еритроцитарний цикл розвитку збудника малярії.

З кожного зруйнованого мікробами еритроцита в кров надходить 10-20 мерозоїтів, які знову проникають у неушкоджені еритроцити, закупорюють судини, потрапляють у клітини печінки, заповнюють і руйнують їх.

Уражаються також селезінка та нирки.

Викид у кров мерозоїтів відбувається кожні 3-5 днів і супроводжується нападами лихоманки, один з яких може мати летальний результат.

Частина мерозоїтів в еритроцитах трансформується в статеві форми збудника – чоловічі та жіночі гаметоцити.

Подальший їхній розвиток можливий тільки в шлунку комара, куди вони потраплять разом із кров’ю хворої людини.

Малярія не залишає стійкого імунітету, повторне зараження людини призводить до ще більш тривалої та виснажливої хвороби. Зі ста хворих один помирає, а решта довгий час залишаються носіями збудників малярії.

Відомо чотири види плазмодіїв, які спричиняють три клінічні форми малярії людини: – Plasmodium vivах – збудник триденної малярії; – Plasmodium malariae – збудник чотириденної малярії; – Plasmodium f.f.malariaePlasmodium f.f.malariae – збудник чотириденної малярії; – Р.fаlсiраrum – збудник тропічної малярії; – Р.оvalе – збудник ovale-малярії (типу триденної).

 

latin american native treating malaria sick spanish conquistador

Таємний скарб Америки

За кілька десятиліть після великого відкриття Колумба в Південну Америку хлинули колоністи.

Вони вели жорстокі війни з індіанцями, однак помирали не тільки від стріл і томагавків – не менш страшним ворогом виявилася малярія.

А весь цей час навколо росли хінні дерева… Небагато посвячених індіанців ревно охороняли секрет зцілення.

Так тривало понад 100 років, поки 1636 року конкістадор Хуан Лопес де Коррехідор не залишився вмирати від лихоманки в маленькому індіанському поселенні. Одна жінка пожаліла його і, порушивши заборону, стала поїти відваром з кори “кава-хукку” – “дерева гарячкового тремтіння”.

Іспанець швидко одужав і, можливо, забув би про ліки, якби не дізнався, що дружина віце-короля Перу графа Цинхона також гине від малярії.

Вирішивши допомогти молодій красуні, Хуан взяв кору “кава-хукку” і вирушив до палацу.

Придворні цілителі зустріли його насторожено, але все ж вирішили випробувати невідомий засіб. На їхній подив, графиня незабаром одужала.

medical potion tree bark malaria cure

Невдача графа Цинхона

Граф Цинхона прибув до Мадрида 1640 року і привіз мішки з цілющою корою. При дворі короля його попросили продемонструвати силу нових ліків.

Відвар кори дали хворому на лихоманку, але дива не сталося. Ба більше, незабаром захворів і сам граф, а кора виявилася настільки ж марною.

Можливо, лікарі неправильно встановили діагноз, а може, вірні конкістадори зібрали кору не з тих дерев? Відповіді на ці запитання ніхто не шукав, і хоча вже друга партія кори повністю виправдала надії, невдачу графа ще довго висміювали при дворі.

Заслужена слава прийшла до нього тільки через 100 років, коли Карл Лінней вніс дерево в списки відомих рослин, назвавши його на честь графа цинхоною аптечною.

Щоправда, ця назва не прижилася, і в історію увійшло “хінне дерево”.

jesuit priests treat malaria patients

Подвиг шахрая

Думки медиків розділилися. Одні вважали хіну (розтерту до порошку кору) ледь не панацеєю, інші, навпаки, говорили про її марність.

Наприклад, особистий лікар губернатора Голландії Гафцеліус, який рекомендував лікувати малярію кровопусканням, писав, що хінна кора шкідлива, оскільки не виліковує лихоманку, а заганяє її всередину, спричиняючи “самоспалення кишківника”.

Поки медики сперечалися, поширенням хіни зайнялися ченці-єзуїти. Вони домоглися того, що цілющі властивості порошку визнала католицька церква.

Але і це тільки розпалило пристрасті – хіну геть стали заперечувати прихильники інших релігійних течій.

Так, лідер англійської буржуазної революції Олівер Кромвель, який належав до англіканської церкви, помер від малярії, навідріз відмовившись від ліків.

Офіційне визнання хіна отримала завдяки британському аптекарю Телботу.

Знаючи про скандальну репутацію порошку, він став змішувати його з іншими речовинами, приховуючи справжню основу свого зілля від малярії.

Слава шахрая швидко досягла палацу Карла II, а потім вийшла за межі Британії.

На прохання Людовика XIV Телбот прибув до Парижа, де вилікував багатьох придворних.

Французький король умовив аптекаря відкрити рецепт чудесного засобу в обмін на 40 тис. луїдорів, дворянський титул і право протягом 10 років торгувати ліками по всій країні. Яке ж було обурення монарха, коли він зрозумів, що так дорого заплатив за давно відоме зілля! Але угода є угода.

Телбот сповна скористався всіма привілеями, а хіну королівським указом було занесено до реєстру засобів, які використовує медицина.

cinchona trees sri lanka malaria

“Чарівна куля” Ерліха

Хіна стала цінуватися вище за золото, адже сировина для її виробництва була тільки в Іспанії та Португалії, а уряди цих країн оберігали свій скарб.

Тільки 1865 року, через сто років після появи фабрик з виробництва хініну, англійцю Леджеру вдалося вивезти з Болівії насіння рослини і поширити хінні дерева на островах Ява, Калімантан і Шрі-Ланка.

Утім, фінансова вигода знову виявилася важливішою за людське здоров’я.

Щойно хіни стало достатньо і ціна на неї впала, плантації почали вирубувати, звільняючи місце для вигідніших культур.

До того ж виявилося, що природний хінін має низку побічних дій – викликає глухоту, кропив’янку, пригнічує кровотворення.

Не дивно, що багато вчених присвятили своє життя пошуку замінників хініну. Одним із них був німецький дослідник Пауль Ерліх. Він вивчав властивості фарб, які вибірково вбивали мікроби. У 1891 році вчений встановив, що метиленовий синій згубний для плазмодіїв малярії.

Однак виявилося, що активність фарби занадто низька для лікування хвороби. Продовживши дослідження, Ерліх знайшов речовину, здатну “обходити” всі клітини людського організму, але знаходити й убивати малярію.

Нею виявилася жовта фарба – акрихін, яку сам дослідник назвав “чарівною кулею”. Акрихін став надійним і безпечним замінником хіни. Основним його недоліком була лише властивість тимчасово забарвлювати шкіру в жовтий колір.

Паралельно йшли пошуки інших препаратів, і як аналог акрихіну було розроблено плазмоцид.

Плазмодій він не вбивав, а позбавляв здатності розмножуватися. Незабаром з’ясувалося, що лікування малярії найефективніше, якщо застосовувати акрихін і плазмоцид одночасно. Це давало змогу не тільки повністю вилікувати хворого, а й припинити поширення інфекції.

Більшість сучасних протималярійних засобів належать до похідних амінохіноліну та бігуаніду.

Під час лікування особливо важких форм і малярійної коми, як і понад три століття тому, використовують хінін, тільки вже внутрішньовенно.

malaria patient 18th century russia

Малярія в дореволюційній Росії

Малярія була значною проблемою охорони здоров’я в Російській імперії, особливо в південних регіонах, на Кавказі та в Центральній Азії.

Широкому поширенню хвороби сприяло кілька факторів:

  • Сприятливі кліматичні умови для розмноження малярійних комарів
  • Відсутність ефективних методів боротьби з переносниками малярії
  • Погані умови життя та санітарія серед населення
  • Часті війни і переміщення населення, що сприяли поширенню інфекції

На початку 20-го століття в Росії щорічно реєстрували приблизно 3,5 мільйона випадків захворювання на малярію.

Russian military marching caucasus malaria

Малярія перешкоджала завоюванню Росією Кавказу та Центральної Азії

Хвороба стала серйозною перешкодою на шляху колонізації Кавказу та Середньої Азії.

У 1913 році офіцер охорони здоров’я описав малярію як “головну перешкоду для успішної колонізації Кавказу і Туркестану” і “найголовнішу хворобу російського народу”.

Російський вчений І.І. Пантюхов у своїй статті 1898 року “Про вплив малярії на колонізацію Кавказу” нарікав, що малярія “панувала над усіма родючими долинами і рівнинами Кавказу” і була постійною “помічницею в боротьбі з іноземними нападами”.

Він зауважив, що з 80 сімей, які оселилися в селі Бахланівка Сухумського району 20 років тому, залишилося лише 7; інші були знищені малярією або втекли.

malaria clinic 1930 russia

Боротьба з малярією в Радянському Союзі

Після Жовтневої революції 1917 року радянський уряд розпочав активну кампанію проти малярії.

Було здійснено наступні заходи:

  • Створення Центральної протималярійної комісії при Народному комісаріаті охорони здоров’я РРФСР у 1921 році
  • Створення мережі протималярійних станцій та лабораторій
  • Масштабні заходи з осушення боліт та ліквідації місць розмноження комарів
  • Впровадження хініну для лікування та профілактики малярії
  • Просвітницькі та інформаційні кампанії

Soviet political poster against malaria

Захворюваність на малярію в СРСР значно знизилася

В результаті цих зусиль захворюваність на малярію в СРСР значно знизилася.

У 1934 році було зафіксовано близько 10 мільйонів випадків, але до 1960 року їхня кількість знизилася до трохи більше 3 000.

Рік

Кількість випадків захворювання на малярію в СРСР

1934

10,000,000

1945

3,360,000

1960

3,108

Вирішальну роль у боротьбі з малярією відіграли такі радянські вчені, як Є.І. Марциновський, П.Г. Сергєєв, В.Н. Беклемішев. Вони розробили нові підходи до вивчення епідеміології хвороби та методи боротьби з нею.

У 1955 році в СРСР було оголошено загальнодержавну програму ліквідації малярії, метою якої була ліквідація хвороби протягом 5-7 років.

 

Особливості малярії в Радянському Союзі

Малярія в СРСР мала кілька відмінних рис:

  • Переважання триденної малярії, спричиненої Plasmodium vivax.
  • Наявність штамів P. vivax з тривалим інкубаційним періодом (8-10 місяців) і пізніми рецидивами через 3-5 років
  • Сезонність захворювання з піками у весняно-літній період
  • Більш важкий перебіг малярії в Центральній Азії та Закавказзі через поширеність P. falciparum

Ці фактори необхідно було враховувати при плануванні та проведенні протималярійних заходів. СРСР також надавав допомогу іншим країнам у боротьбі з малярією, відправляючи експертів і постачаючи ліки в такі країни, як Афганістан, Монголія та В’єтнам.

soviet doctor semashko boat volga river malaria

Сємашко бореться з малярією в Поволжі

Одна цікава історія ілюструє виклики, з якими стикалася радянська програма боротьби з малярією.

У 1920-х роках більшовицький революціонер і лікар Микола Семашко, який обіймав посаду наркома охорони здоров’я, особисто очолив експедицію до Поволжя, охопленого малярією.

Семашко та його команда подорожували на човнах, зупиняючись у селах вздовж річки, щоб роздавати хінін, осушувати болота та навчати місцеве населення профілактиці малярії.

Незважаючи на важкі умови та опір деяких місцевих жителів, які з підозрою ставилися до радянської влади, експедиція Семашка досягла значного прогресу у зниженні захворюваності на малярію в регіоні.

Історія малярії в дореволюційній Росії та Радянському Союзі висвітлює вплив хвороби на здоров’я населення, колонізаційні зусилля та соціально-економічний розвиток.

Ситуація з малярією в Україні, Росії, Казахстані та Узбекистані

Малярія в Україні

Наразі в Україні відсутня місцева передача малярії, всі зареєстровані випадки малярії є завізними.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), у 2020 році в Україні не було зареєстровано жодної смерті від малярії.

Однак ризик відновлення передачі малярії зберігається через наявність переносників та сприятливі кліматичні умови.

У 2020 році в Харкові був зареєстрований летальний випадок завізної малярії у чоловіка, який повернувся з Екваторіальної Гвінеї.

Цей випадок підкреслює важливість збереження пильності та забезпечення належної діагностики і лікування випадків завезеної малярії, щоб запобігти відновленню місцевої передачі інфекції.

Історія України з малярією сягає початку 20-го століття, коли хвороба була ендемічною в південних регіонах країни, зокрема, на Кримському півострові та в басейні річки Дніпро.

Під час Другої світової війни випадки малярії різко зросли через порушення заходів контролю та переміщення населення. У післявоєнний період в країні були проведені масштабні кампанії по боротьбі з малярією, включаючи використання ДДТ для боротьби з переносниками малярії та масове розповсюдження протималярійних препаратів.

До 1960-х років малярія була ліквідована як проблема громадського здоров’я в Україні.

malaria clinic russia 1965

Малярія в Росії

У першій половині 20-го століття малярія була широко поширена в Росії, особливо в південних регіонах і Центральній Азії.

Хвороба була значним тягарем для громадського здоров’я та економічного розвитку, щорічно реєструючи мільйони випадків захворювання.

У 1920-1930-х роках російський вчений Є.Н. Павловський розробив концепцію “ландшафтної епідеміології”, яка підкреслювала важливість розуміння екологічних факторів, що впливають на поширення і передачу таких захворювань, як малярія.

Цей підхід заклав основу для цілеспрямованих заходів боротьби, адаптованих до місцевих умов.

Після Другої світової війни в країні розпочалася масштабна кампанія з викорінення малярії, яка включала широке використання ДДТ, осушення місць розмноження комарів та покращення доступу до протималярійних препаратів.

До 1960-х років рівень захворюваності на малярію значно знизився.

Однак після розпаду Радянського Союзу ситуація погіршилася через послаблення систем епідеміологічного нагляду та контролю.

В даний час випадки локальної передачі P. vivax реєструються в деяких регіонах Росії, в основному завезені з сусідніх країн.

В останні роки з’явилися повідомлення про випадки автохтонної малярії в Московській області, що викликає занепокоєння щодо потенційного відновлення місцевої передачі.

Зміна клімату та збільшення кількості міжнародних подорожей також були визначені як фактори, що можуть вплинути на майбутнє поширення малярії в Росії.

malaria clinic central asia 1950

Малярія в Казахстані

Основним переносником малярії в Казахстані є An. messeae, який поширений на всій території країни. У південних регіонах також присутні An. hyrcanus і An. claviger.

Після здобуття незалежності захворюваність на малярію в Казахстані зросла, але завдяки цілеспрямованим зусиллям по боротьбі з хворобою в останні роки реєструються лише поодинокі випадки, в основному завезені. Ризик зараження для мандрівників вважається низьким.

Досвід Казахстану у викоріненні малярії у 20-му столітті був позначений реалізацією радянської стратегії боротьби з малярією, яка значною мірою спиралася на боротьбу з переносниками інфекції та масове застосування ліків.

Однак країна зіткнулася з проблемами у збереженні прогресу, досягнутого за радянських часів, особливо в 1990-х роках, коли економічна і політична нестабільність перешкоджала зусиллям у боротьбі з малярією.

В останні роки Казахстан зміцнив свою систему епідеміологічного нагляду та реагування на малярію, зосередившись на запобіганні відновленню місцевої передачі малярії.

Країна також співпрацює з міжнародними організаціями, такими як ВООЗ та Глобальний фонд для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією, щоб покращити свою спроможність виявляти випадки малярії та реагувати на них.

Малярія в Узбекистані

У минулому малярія була однією з найпоширеніших хвороб в Узбекистані, щорічно реєструвалися сотні тисяч випадків захворювання.

Після масштабних протималярійних заходів у радянський період передача малярії була перервана в 1961 році.

Однак у 1990-х роках місцева передача малярії відновилася через завезення хворих із сусідніх країн.

Успіх Узбекистану в елімінації малярії є свідченням відданості країни та ефективності національної програми боротьби з малярією. Програма була спрямована на посилення епідеміологічного нагляду, покращення ведення хворих та впровадження цільових заходів боротьби з переносниками малярії.

Країна також скористалася підтримкою міжнародних організацій і партнерств, таких як Глобальна програма ВООЗ із боротьби з малярією та Ініціатива зі скорочення масштабів поширення малярії.

У 2018 році Узбекистан був сертифікований ВООЗ як країна, вільна від малярії.

Останні місцеві випадки P. vivax були зареєстровані між 2010 і 2014 роками.

Щоб запобігти відновленню місцевої передачі малярії, Узбекистан підтримує надійну систему епідеміологічного нагляду і продовжує інвестувати в заходи з контролю та елімінації малярії.

Одним з ключових уроків, винесених з досвіду Узбекистану, є важливість транскордонного співробітництва в елімінації малярії.

Країна активно співпрацює зі своїми сусідами, зокрема з Таджикистаном і Афганістаном, для координації зусиль у боротьбі з малярією та запобігання завезенню випадків захворювання. Цей регіональний підхід мав вирішальне значення для досягнення і підтримки елімінації малярії в Узбекистані.

Ми завжди повинні бути пильними щодо малярії

Незважаючи на значний прогрес у боротьбі з малярією в Україні, Росії, Казахстані та Узбекистані, загроза відновлення передачі малярії зберігається через наявність переносників, сприятливі кліматичні умови та ризик завезення з ендемічних країн.

Постійні зусилля у сфері епідеміологічного нагляду, профілактики та готовності до реагування на потенційні спалахи є вкрай важливими.

Досвід і уроки, отримані в цих країнах, можуть стати основою для глобальних зусиль з елімінації малярії і підкреслити важливість регіонального співробітництва та адаптації стратегій боротьби з малярією до місцевих умов.

Про автора

Author Photo

Гульнара Мірзаєва фахівець з фармацевтичної промисловості в Mister Blister, надає глибокий аналіз бізнес-операцій, ланцюгів поставок, роздрібної торгівлі та законодавства у сфері охорони здоров'я в Узбекистані. Маючи економічну освіту Ташкентського державного університету та досвід роботи у сфері корпоративних фінансів, Гульнара поєднує економічну експертизу з журналістськими навичками для вивчення складного фармацевтичного ландшафту.

Прокрутка до верху