Слинокам’яна хвороба: поради лікаря, як уникнути слинокам’яної хвороби та її ускладнень

woman suffering salivary stones advice

Ви коли-небудь відчували хворобливу припухлість у районі щелепи або помічали зменшення потоку слини?

Можливо, ви страждаєте від Сливнокам’яної хвороби, також відомої як сиалолітіаз, також відомої як сіалолітіаз..

Якщо це захворювання не лікувати, воно може призвести до рецидивуючих інфекцій і навіть до незворотного пошкодження слинних залоз.

Що таке слинні залози та їхні функції?

Малі та великі слинні залози

В організмі людини є три пари великих слинних залоз: привушні, підщелепні та під’язикові.

Ці залози розташовані в порожнині рота і навколо неї: привушні залози розташовані по обидва боки обличчя, підщелепні – під щелепою, а під’язикові – під язиком.

Крім цих великих залоз, існують сотні дрібних слинних залоз, розкиданих по всій порожнині рота, включно з губами, щоками, піднебінням і язиком.

woman suffering salivary stones

Роль слинних залоз у травленні та імунному захисті

Слинні залози відіграють найважливішу роль як у травленні, так і в імунному захисті.

Вони виробляють слину – складну рідину, що містить воду, електроліти, слиз, антибактеріальні сполуки та різні ферменти, такі як амілаза та ліпаза.

Слина допомагає зволожувати і змащувати їжу, полегшуючи її пережовування і ковтання.

Ферменти, що містяться в слині, запускають процес перетравлення вуглеводів і жирів, готуючи їжу до подальшого розщеплення в шлунку і кишечнику.

Крім того, слина допомагає підтримувати гігієну порожнини рота, змиваючи частинки їжі і бактерії, нейтралізуючи кислоти і ремінералізуючи зубну емаль.

Антибактеріальні властивості слини, включно з імуноглобулінами та лізоцимом, допомагають захистити рот і горло від інфекцій.

Слиннокам’яна хвороба (сіалолітіаз): Причини та фактори ризику

Мікроорганізми та спадкова схильність

Слинокам’яна хвороба, або сіалолітіаз, – це стан, що характеризується утворенням кальцифікованих відкладень у слинних залозах або протоках.

Точну причину виникнення слинних каменів до кінця не з’ясовано, але вважається, що їхньому розвитку сприяють кілька чинників. Однією з можливих причин є присутність певних мікроорганізмів, таких як бактерії або грибки, які можуть створювати середовище, що сприяє утворенню каменів.

Крім того, у деяких людей може бути спадкова схильність до утворення слинних каменів через генетичні чинники, що впливають на склад слини або функцію залози.

Порушення мінерального обміну та дефіцит вітаміну А

Прозлади мінерального обміну, такі як гіперпаратиреозабо подагра, можуть підвищувати ризик утворення слинних каменів, оскільки змінюють рівень кальцію, фосфатів або сечової кислоти в організмі.

Ці дисбаланси можуть призвести до випадання мінералів у слинних залозах або протоках.

Дефіцит вітаміну Атакже пов’язаний із слинно-кам’яною хворобою, оскільки цей вітамін грає роль у підтримці здоров’я і функціонування тканин слинних залоз..

Ліки та дієта, що впливають на роботу слинних залоз

Деякі ліки, наприклад антигістамінні, деконгестанти та антидепресанти, можуть зменшувати потік слини і підвищувати ризик утворення слинних каменів. Ці ліки можуть спричиняти зневоднення або змінювати склад слини, роблячи її більш схильною до випадання мінеральних опадів.

Дієта також може відігравати певну роль в утворенні слинних каменів. Вживання їжі з високим вмістом кальцію, фосфатів або оксалатів може збільшити ймовірність утворення каменів, особливо у людей з іншими факторами ризику.

Хронічний сіаладеніт як провісник слинних каменів

Хронічний сіаладеніт, або постійне запалення слинних залоз, може сприяти розвитку слинних каменів.

Запалення може призвести до зміни складу слини, зменшення її потоку і накопичення сміття в залозах або протоках.

Згодом ці чинники можуть створити середовище, що сприяє утворенню і росту слинних каменів.

medical diagram salivary glands

Симптоми та ознаки слинних каменів

Болісний набряк і зменшення потоку слини

Найпоширенішим симптомом слинних каменів є болісна припухлість ураженої слинної залози, зазвичай підщелепної або привушної.

Ця припухлість може бути періодичною або постійною і посилюватися під час прийому їжі, коли стимулюється виділення слини.

Оскільки камінь блокує потік слини, пацієнти можуть відчувати зниження виділення слини з ураженої залози, що призводить до сухості в роті (ксеростомії) на відповідній стороні.

Слинна колька: інтенсивний біль під час їди

Слинна коліка-характерний симптом слинокам’яної хвороби, що характеризується раптовим, інтенсивним болем в ураженій залозі під час їжі.

Цей біль виникає, коли слинна залоза скорочується, щоб випустити слину, але камінь закупорює протоку, спричиняючи скупчення слини і підвищення тиску всередині залози.

Біль може бути гострим, колючим або пульсуючим і може тривати від кількох хвилин до кількох годин після їди.

Ускладнення нелікованої слиннокам’яної хвороби

Якщо не лікувати слинокам’яну хворобу, вона може призвести до різних ускладнень.

Хронічна непрохідність слинної протоки може спричинити рецидивні інфекції (сіаладеніт), оскільки бактерії скупчуються за каменем. Це може призвести до підвищення температури, виділення гною та утворення абсцесу.

У важких випадках уражена слинна залоза може бути пошкоджена остаточно, що призведе до зниження її функції або повної втрати вироблення слини цією залозою.

dental surgeon remove salivary stones

Діагностика слиннокам’яної хвороби (сіалолітіазу)

Фізикальне обстеження у фахівців зі стоматології та щелепно-лицевої хірургії

Діагностика слинно-кам’яної хвороби зазвичай починається з ретельного фізикального обстеження у стоматолога або щелепно-лицьового фахівця.

Медичний працівник пальпує уражену слинну залозу і протоку, щоб визначити припухлість, болючість і наявність каменю, який промацується.

Він також може оглянути внутрішню поверхню рота, щоб знайти ознаки запалення або обструкції в отворі протоки.

Тести візуалізації: Рентген, сіаломографія, ультразвук і доплерографія

Для підтвердження наявності та розташування слинних каменів можна використовувати різні візуалізаційні тести.

Звичайний рентген дає змогу виявити камені, які кальцифіковані й досить великі, щоб бути видимими. Сіаломографія, спеціалізований рентгенівський метод, що передбачає введення контрастного барвника в слинну протоку, дає змогу отримати детальні зображення протокової системи і виявити будь-які перешкоди.

Ультразвук і доплерографія – неінвазивні методи, що дають змогу візуалізувати камені й оцінити кровотік у слинних залозах.

Лабораторні дослідження: Цитологія, мікробіологія та імунологія

У деяких випадках лабораторні дослідження можуть проводитися для виключення інших захворювань або для ухвалення рішення про лікування.

Цитологія, що включає в себе дослідження клітин зі слини або тонкоголкової аспірації залози, може допомогти виключити наявність злоякісної пухлини..

Мікробіологічні дослідження, такі як бактеріальні посіви, дають змогу виявити будь-які приховані інфекції, які можуть потребувати лікування антибіотиками.

Імунологічні тести можуть бути розглянуті в разі підозри на аутоімунне захворювання, таке як синдром Сьєгрена, як фактор, що сприяє дисфункції слинних залоз.

Варіанти лікування слинних каменів

Домашні засоби для лікування каменів у слині на ранніх стадіях

На ранніх стадіях утворення слинних каменів деякі домашні засоби можуть допомогти вибити камінь і полегшити симптоми.

  • Збільшення вироблення слини завдяки хорошій гідратації та рясному питтю води (2-2,5 літра на день) може допомогти промити слинні протоки.
  • Смоктання твердих кислих цукерок без цукру, таких як лимонні краплі або часточки цитрусових фруктів, може стимулювати слиновиділення і допомогти вибити невеликі камені.
  • Легкий масаж ураженої слинної залози іноді може роздрібнити камінь і полегшити біль.
  • Прикладання вологого тепла до цього місця може зменшити подразнення і допомогти у видаленні каменю.

Хоча ці домашні засоби можуть принести полегшення в разі невеликих каменів, важливо звернутися до лікаря, якщо симптоми зберігаються або погіршуються, оскільки великі камені часто потребують хірургічного втручання.

Хірургічне видалення каменів або слинних залоз

Для лікування каменів у слинних залозах часто потрібне хірургічне втручання, особливо в разі великих каменів або тих, які спричиняють рецидивуючі симптоми.

Найпоширеніші хірургічні процедури включають сіалолітотомію, під час якої робиться розріз у протоці для видалення каменя, і сіалоаденектомію, під час якої уражену слинну залозу видаляють повністю.

Ці процедури зазвичай проводять під місцевою або загальною анестезією, залежно від розташування і складності випадку.

Сіалолітотрипсія: Дроблення каменів за допомогою мінілітотриптера

Сіалолітотрипсія – це малоінвазивна методика, під час якої використовують невеликий прилад літотриптор для дроблення слинних каменів на дрібні фрагменти, які можуть бути виведені природним шляхом через протоку.

Ця процедура виконується під місцевою анестезією і проводиться під контролем ультразвуку або ендоскопічної візуалізації.

Сіалолітотрипсія найефективніша в разі каменів, розташованих у підщелепній залозі або її протоці, оскільки ці ділянки більш доступні, ніж привушна залоза.

Важливість своєчасного розпізнавання та лікування

Своєчасне розпізнавання і лікування слиннокам’яної хвороби необхідні для запобігання ускладнень і збереження функції слинних залоз.

Пацієнти із симптомами, що вказують на наявність слинних каменів, повинні звернутися до стоматолога або щелепно-лицьового фахівця.

Раннє втручання допоможе полегшити біль, запобігти рецидивуючим інфекціям і звести до мінімуму ризик незворотного пошкодження залози. У деяких випадках консервативні заходи, такі як гідратація, масаж і сіалогові препарати (ліки, що стимулюють відтік слини), можуть бути достатніми для полегшення відходження невеликих каменів.

Однак великі або постійні камені часто вимагають хірургічного або малоінвазивного лікування для остаточного вирішення проблеми.

Профілактика утворення слинних каменів

Дотримання гігієни порожнини рота

Дотримання гігієни порожнини рота має вирішальне значення для запобігання утворенню слинних каменів і загального здоров’я порожнини рота. Пацієнти мають чистити зуби щонайменше двічі на день фторвмісною зубною пастою та регулярно користуватися зубною ниткою для видалення зубного нальоту та залишків їжі.

Використання антисептичного ополіскувача для порожнини рота допоможе зменшити ріст бактерій і звести до мінімуму ризик інфекції.

Регулярні стоматологічні огляди та професійні чистки також важливі для виявлення та усунення будь-яких проблем зі здоров’ям порожнини рота, які можуть сприяти дисфункції слинних залоз.

Гідратація і стимулювання слиновиділення

Достатня гідратація необхідна для підтримання здорового потоку слини та запобігання концентрації мінералів, яка може призвести до утворення каменів.

Пацієнти мають випивати щонайменше 8 склянок води на день, а якщо вони займаються фізичною активністю або живуть у спекотному і сухому кліматі, то й більше.

Жування жувальної гумки без цукру або смоктання цукерок без цукру може стимулювати вироблення слини і сприяти природному промиванню слинних проток.

Крім того, відмова від надмірного вживання кофеїну та алкоголю, які можуть зневоднювати організм, може допомогти знизити ризик розвитку слинних каменів.

Регулярні стоматологічні огляди та раннє втручання

Регулярні стоматологічні огляди відіграють важливу роль у ранньому виявленні та профілактиці захворювань слинних залоз.

Під час планових оглядів стоматологи можуть оцінити стан слинних залоз і виявити будь-які ознаки дисфункції або обструкції. За наявності симптомів, що вказують на наявність каменів у слинних залозах, раннє втручання може допомогти запобігти прогресуванню захворювання і звести до мінімуму ризик ускладнень.

Пацієнти повинні повідомляти лікаря-стоматолога про будь-які незвичні симптоми, як-от постійна сухість у роті, припухлість або біль у слинних залозах, щоб забезпечити оперативне обстеження та відповідне лікування.

Про автора

Author Photo

Святлана Федарова кандидат фармацевтичних наук, фахівець з регуляторних питань, пише для Mister Blister на такі теми, як реєстрація лікарських засобів, фармаконагляд і зміни в законодавстві в країнах ЄАЕС і Кавказького регіону. Вона здобула ступінь доктора фармакології в Російському національному дослідницькому медичному університеті імені М.І. Пирогова і має більш ніж 20-річний досвід роботи в галузі. Наразі вона обіймає посаду менеджера з регуляторних питань і відповідального за PVG у компанії Maxima Health Research у Мінську.

Прокрутка до верху