Огляд препаратів для лікування хронічного холестазу

Причини хронічного холестазу

У основі холестазу, тобто застою жовчі, лежать порушення внутрішніх структур печінкових клітин та екскреції жовчі. Накопичення жовчі в гепатоцитах та жовчовивідних шляхах викликає печінкові та системні прояви. Відбувається загибель клітин печінки та біліарного епітелію, підвищується вміст у крові токсичних сполук, насамперед – білірубіну.

Холестатичні жовтяниці найчастіше розвиваються при ураженнях клітин печінки (внутрішньопечінкові жовтяниці на тлі гепатитів різної етіології) та механічних перешкод відтоку жовчі (підпечінкові при жовчнокам’яній хворобі, пухлинах та ін.). Рідше причиною холестазу є спадково зумовлені порушення активності ферментів, що регулюють синтез білірубіну – доброякісні гіпербілірубінемії.

Пацієнтам з холестазом та жовтяницеюпотрібне стаціонарне лікування, а після виписки вони потребують тривалої реабілітації: дотримання певного режиму та дієти, медикаментозної терапії, профілактики загострень.

Читайте також: Лікар розповів, які захворювання можуть викликати жовтяницю

Вплив на патогенез

При холестатичних захворюваннях печінки широко застосовуються препарати, що впливають безпосередньо механізм розвитку патології, тобто патогенетичні. До них належить урсодезоксихолева кислота. Вона була виділена з жовчі ведмедя у 1902 році. Ця жовчна кислота є основним компонентом ведмежої жовчі, цілющі властивості якої при патології печінки були відомі ще в Стародавньому Китаї.

Промислове виробництво урсодезоксихолевої кислоти (УДХК) як лікарського засобу розпочато у 1954 році. Сьогодні в аптеках України є як іноземні, так і вітчизняні препарати. Особливістю УДХК є властивість утворювати нетоксичні комплекси (міцели) із токсичними жовчними кислотами. УДХК утворює подвійні молекули, здатні включатися в клітинні мембрани гепатоцитів, клітин епітелію жовчовивідних шляхів та слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. Такий захист клітинних мембран за допомогою УДХК забезпечує несприйнятливість клітин до дії токсичних сполук.

Зменшення концентрації токсичних для гепатоцитів жовчних кислот та стимуляція їхнього виведення забезпечує усунення внутрішньопечінкового холестазу. УДХК також нормалізує обмін холестерину і має виражений літогенний (такий, що розчиняє каміння) ефект за наявності холестеринового каміння в жовчовивідній системі. УДХК має імуномодулюючу дію, затримує розвиток фіброзу в печінці, знижує ризик розвитку варикозного розширення вен стравоходу, уповільнює процеси передчасного старіння та загибелі гепатоцитів.

Доза препаратів УДХК визначається лікарем та залежить від ступеня холестазу та особливостей перебігу основного захворювання системи травлення. При дифузних захворюваннях печінки, жовчнокам’яній хворобі (ЖКХ) та біліарному солоджі (застої) препарат призначають у добовій дозі 10-15 мг/кг маси тіла протягом декількох місяців або років. Має значення ритм прийому УДХК. Наприклад, при ЖКХ всю добову дозу слід приймати одноразово ввечері або на ніч, бажано у один і той самий час. Після операції щодо ЖКХ для профілактики повторного каменеутворення препарати УДХК призначають двічі на день.

При холестазі на тлі ЖКГ також застосовують препарат іншої жовчної кислоти – хенодеоксіхолевої (ХДХК). Ця сполука відноситься до первинних жовчних кислот, які в нормі у людини становлять 20-30% загального обсягу всіх жовчних кислот. ХДХК має виражену гіполіпідемічну, жовчогінну, холеретичну дію. Препарати ХДХК знижують синтез та всмоктування холестерину, розчиняють холестеринові жовчні камені. Тривалість лікування ХДХК, як і УДХК, зазвичай становить не менше шести місяців. Контроль ефективності терапії проводиться за допомогою УЗД органів черевної порожнини. Якщо протягом півроку прийому препаратів розміри каміння не зменшилися і стан печінки не покращився, подальший прийом препаратів цієї групи вважається недоцільним.

Сила природної речовини

Холестатичні порушення є показанням до застосування ще одного патогенетичного засобу – адеметіоніну (S-аденозил-L-метіоніну). Ця сполука синтезується в печінці та мозку, входить до складу багатьох тканин організму. Адеметіонін відіграє ключову роль у метаболічних процесах, що протікають у мембранах клітин та внутрішньоклітинних структур, наприклад, забезпечує синтез глутатіону та таурину, необхідних для детоксикації в печінці. Крім того, адеметіонін має холеретичні властивості і відновлює пасаж жовчних кислот з клітин печінки в жовчовивідну систему. Під дією препарату у пацієнтів з холестазом швидко нормалізується рівень білірубіну в крові та зникає свербіж шкіри. Адеметіонін має антидепресивну дію, тому широко застосовується у пацієнтів з енцефалопатіями на фоні печінкової недостатності, при депресивних та абстинентних синдромах. Для інтенсивної терапії адеметіонін призначають парентерально протягом 1-3 тижнів. При підтримуючому лікуванні його рекомендується приймати внутрішньо у добовій дозі 800-1600 мг протягом 2-4 тижнів. Гепатопротекторний та холеретичний ефект адеметіоніну зберігаються до трьох місяців після припинення його прийому.

Читайте також: Лікарі розповіли про основні симптоми та маркери захворювань печінки

Вітчизняні досягнення

Швидко покращити стан пацієнтів з жовтяницею на тлі патології печінки дозволяють гепатопротектори, створені в Україні: комбінації L-аргініну з глутаміновою кислотою (аргініну глутамат) та природного фосфатидилхоліну (лецитину) з N–2,3–диметилфенілантранілатом алюмінію.

Клінічний ефект аргініну глутамату обумовлений його здатністю нейтралізувати та виводити з організму високотоксичний аміак. Відновлюючи енергетичні процеси в клітинах печінки, препарат має гепатопротекторну, антиоксидантну, антигіпоксичну та мембраностабілізуючу дію. Випускається він у двох лікарських формах: ін’єкційній та таблетованій.

При синдромі холестазу є високоефективним застосування парентеральної форми лецитину в комбінації з N–2,3–диметилфенілантранілатом алюмінію. Це з’єднання відноситься до класу металоліпосомальних засобів. Його структура забезпечує як фізичну, так і хімічну адсорбцію гепатотоксинів та сприяє швидкому відновленню природної антиоксидантної системи печінки. Пероральні форми диметилфенілантранілату алюмінію рекомендуються при гострих та хронічних гепатитах різного генезу, цирозі печінки, її ураженнях ксенобіотиками та гепатотоксичними речовинами. Препарат має пролонговану гепатопротекторну, протизапальну, знеболювальну, жарознижувальну дію. Дози та тривалість прийому залежать від ступеня порушень функції печінки. Середній курс лікування становить 3-4 тижні.

Для корекції обмінних порушень

Важливе місце в терапії пацієнтів із жовтяницями займають ентеросорбенти. Використовуються гідрогелі метилкремнієвої кислоти, препарати на основі активованого вугілля, лігніну, пектинів та ін. Необхідно враховувати, що ентеросорбенти слід приймати з інтервалом не менше ніж 1,5 години між прийомами їжі та інших ліків. Тривалість курсу лікування зазвичай становить 5-10 днів.

Для корекції обмінних порушень пацієнтам із холестатичними жовтяницями рекомендуються вітаміни К, А, Е, D та препарати кальцію. Ефективне застосування гомеопатичних комплексів, до складу яких входять суїс-органні компоненти (Hepar suis, Vesica fellea suis та ін.).

За відсутності ефекту консервативної терапії пацієнтам може знадобитися хірургічне дренування жовчних шляхів із відведенням жовчі із кишечника. Тривале збереження холестазу та надмірне накопичення компонентів жовчі в гепатоцитах призводить до їхнього некрозу та розвитку цирозу печінки.

Використані фото Shutterstock/FOTODOM UKRAINE